Справ — тисячі, вироків — сотні. Як розслідують воєнні злочини російських загарбників в Україні

Версия для печати

Катування, розстріл полонених, зґвалтування, удари по оселях: понад 160 воєнних злочинів щодня протягом повномасштабної війни вчиняють росіяни, якщо рахувати середнє значення. Як розслідують ці справи й чому вироків небагато? 

Масові вбивства цивільних у Бучі та Ізюмі, катівні в Херсоні, знищення полонених в Оленівці, удар по залізничному вокзалу в Краматорську, депортація українських дітей, підрив Каховської ГЕС, обстріл гуманітарного транспорту і щоденні атаки по цивільній та критичній інфраструктурі. Можна довго перелічувати воєнні злочини Росії, зафіксовані протягом трьох років великої війни. Все це серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року та законів і звичаїв війни, визначених статтею 8 Римського Статуту, зазначають  у виданні RFI.

Читайте також: "Стратегічна жорстокість": за чиїми наказами російські військові катували та вбивали людей під Києвом

Офіс Генерального прокурора (ОГП) на запит RFI Українською повідомляє, що починаючи з 24 лютого 2022 року «правоохоронні органи розпочали розслідування 177 882 злочинів, пов'язаних зі збройним конфліктом». Більшість проваджень, а саме 152 199, — за фактами порушення законів і звичаїв війни (відповідно до статті 438 Кримінального кодексу України). В ОГП зауважують, що «за кожним фактом воєнних злочинів правоохоронні органи здійснюють досудове розслідування».

Станом на 20 лютого 2025 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 438 ККУ, повідомлено 800 особам. Крім того, до суду направлено обвинувальні акти відносно 582 людей, а ухвалено обвинувальні вироки щодо 148.

Воєнні злочини росіян під час повномасштабної війни: головні цифри

Скільки справ про воєнні злочини Росії розслідують в Україні? © Інфографіка RFI / Свят Вєтров

Збір доказів

Українська судова система була недосконалою до початку повномасштабного вторгнення РФ, і, зрозуміло, навряд чи здатна покращуватися під час війни. Про це каже в коментарі RFI Українською адвокат, правозахисник, голова ГО «Справедливість для українців» Юрій Білоус. Утім, наголошує він, жодна система у світі не здатна впоратися ефективно з такою кількістю воєнних злочинів. Тим паче їхня реальна кількість є значно більшою за ту, яку наразі вдалося задокументувати.

«Вина кожної конкретної людини — і це стосується і росіян, повинна бути доведена так, щоб не виникало сумнівів, що саме умовний Іван вчинив злочин проти українського громадянина, наприклад, убивши його родича. А для цього потрібні докази. Ось в цьому криється головна проблема», — розповідає Білоус.

В судовому процесі росіяни мають право на захист, і захищають їх українські адвокати з державної системи надання безоплатної правничої допомоги. Без міцних доказів годі сподіватися на оголошення вироку. Труднощі виникають під час збирання даних, які б ідентифікували винуватця: ім'я і прізвище російського військового, його звання, місце народження і поточного перебування. Тож вкрай важливими є усні свідчення людей, наявність у слідства фотографій та відео, що допоможе встановити конкретну особу, яка в конкретний час перебувала у тому чи іншому населеному пункті.

«В моїй практиці такого дуже багато, коли є людина, яку вбили росіяни, наприклад, в селі Андріївка Київської області, але ми не знаємо, хто саме це зробив. Відомо лише, яка військова частина там перебувала. Але хто конкретно? Людина вбита, а справа не в суді», — зазначає адвокат.

Читайте також: В деокупованій Снігурівці правоохоронці виявили тіла 27 загиблих від рук московитів цивільних мешканців

Та бувають й інші випадки.

«У Бучі батька вбили на очах у сина. Хлопець залишився живим і впізнав росіянина, який це зробив, — розповідає Білоус. — Або є ще справа про нелюдське поводження в Київській області, коли стріляли над головою, імітували розстріл. Людина залишилася живою. І вона впізнала того, хто вчинив такі дії». 

Варто також зазначити, що докази вже можуть бути знищені, якщо це стосується окупованих територій.

«Наприклад, я захищаю людей з Херсону, які перебували в російській катівні. Справу почали розслідувати після деокупації міста. Тобто знайшли докази, можливості для того, щоб передати справу до суду. А якщо казати про Маріуполь? Багато фізичних доказів, абсолютно очевидно, через три роки є знищеними», — зазначає адвокат.

Читайте також: Замітають сліди: окупанти почали спалювати загиблих у Маріуполі в мобільних крематоріях - міськрада

Заочні вироки

«Ми маємо величезну кількість проваджень, з них незначна частина завершилися вироками, причому більш ніж 70% — ухвалені за процедурою in absentia», — розповідає RFI Українською виконавчий директор «Української Гельсінської спілки з прав людини» (УГСПЛ) Олександр Павліченко. Йдеться про судовий розгляд справ за відсутності обвинуваченого.

«Тобто немає на лаві підсудних тих, хто переслідується, щодо кого ухвалений вирок. Можливо, вони і не знають, що проходили по цих кримінальних справах в Україні. І навіть немає інформації, що ці особи є живими, бо вони продовжують воювати», — зазначає Павліченко.

Наприклад, Нацполіція ідентифікувала всіх 12 військовослужбовців 234-го десантно-штурмового полку зі Пскова, які в березні 2022-го розстріляли 16 цивільних на перехресті Вокзальної та Яблунської в Бучі. Робили це росіяни за наказом командира, йому правоохоронці заочно повідомили про підозру. Після деокупації міста світлини загиблих, зокрема жінки з червоним манікюром, чоловіка на велосипеді та волонтерки в мікроавтобусі, облетіли світові видання.

Меморіальна стіна пам'яті загиблих мешканців Бучі. Від рук російських військових загинуло понад 420 цивільних громадян © Jae C. Hong / AP

Інший приклад: у березні торік суд виніс 15 російським військовослужбовцям, які тримали 368 жителів села Ягідне на Чернігівщині у підвалі. Так вони близько місяця утримували такий собі живий щит. Але, як казав Суспільному прокурор Сергій Крупко, місце перебування засуджених невідоме.

«Чи має слідчий в Україні доступ до умовно того офіцера, солдата, який стріляв, вбивав, ґвалтував? Тільки якщо той потрапив у полон, — пояснює Павліченко. — Такі особи проходять через детектор брехні. Їх розпитують, відповідно, встановлюють причетність до вчинення можливого воєнного злочину. Знаю, що сексуального насильника таким чином було заарештовано і піддано судовому переслідуванню».

Правозахисник також звертає увагу, що під час двосторонніх обмінів військовополонених частину засуджених у справах про воєнні злочини передано Росії. За його словами, в такому разі відбувався спрощений розгляд провадження: росіяни йшли на угоду зі слідством, засвідчували свою винуватість, отримували вироки, а потім упродовж декількох тижнів або місяців опинялися на своїй батьківщині. Ефективність подібного вироку, відверто каже Павліченко, є нікчемною: «Вони і так перебували в місцях несвободи як військовополонені, потім їх провели через судовий процес і віддали до Росії вже з судовим вироком».

Читайте також: Два тижні в окупації під Києвом у приміщенні могилянського гуртожитку в містечку Ворзель

Правоохоронна система працює, зазначає представник УГСПЛ. Але він не дає оптимістичного прогнозу щодо розслідування зафіксованих в Україні воєнних злочинів росіян.

«Наша організація займалася документуванням фактично воєнних злочинів від 2014 року. Відбувався юридичний супровід окремих потерпілих. За 10-11 років майже немає результату, успіху, де-факто ці справи закриті та вже не мають перспективи на розслідування. Я думаю, що мине десь 10-15 років, і те саме відбудеться щодо цього великого масиву (понад 177 тисяч проваджень. — Ред.). Буде великою удачею, якщо умовно 3-5% належним чином розглянуть», — вважає Павліченко.

Увага до потерпілих

Представник УГСПЛ переконаний, що Україні слід виробити належну стратегію, визначивши, як і за яких умов розслідувати і притягати до відповідальності за воєнні злочини. І він пропонує акцентувати зусилля не на тих, хто вчиняв правопорушення, а на жертвах, бо їх легше ідентифікувати.

В цьому напрямку, на думку правозахисника, держава просувається. Наприклад, функціонує Реєстр збитків, завданих агресією Росії проти України (RD4U). Його у травні позаторік створила Рада Європи. В майбутньому можна буде підрахувати загальну суму збитків і оголосити консолідовану претензію про відшкодування. Це, зауважує представник УГСПЛ, і стане кроком до відновлення справедливості.

Читайте також: Що побачила слідча комісія ООН в Україні: "Те, що ми побачили, шокує"

«Як на мене, це найбільш правильний підхід, — каже Павліченко. — (...) Ганятися за якимось Ванькою, який стріляв з БМП по цивільних машинах, і вишукувати, чи він живий, це задача, яку теж слід врахувати. Але якщо таких Ванек у нас буде тисячі? Всіх ідентифікувати, зловити й притягнути до відповідальності практично нереально».

Крім того, наш співрозмовник упевнений, що «Росія займатиметься казуїстикою і правовими викрутасами». Вироки за процедурою «in absentia», на його думку, не встоять, якщо будуть оскаржені, наприклад, в Європейському суді з прав людини. Також Павліченко зазначає, що немає практики заочних проваджень у Міжнародному кримінальному суді.

На міжнародному рівні 

Притягнути агресора до відповідальності Україні допомогають союзники. Як розповідають в Офісі Генпрокурора, у березні 2022 року Україна, Литва і Польща уклали Угоду про створення Joint Investigation Тeam (JIT). Мета — розслідувати агресію РФ і ії воєнні злочини проти України. Згодом до складу JIT також увійшли Євроюст, Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду, Естонія, Латвія, Словаччина, Румунія та Європол. 

В лютому 2023 року при Євроюсті створили Основну міжнародну базу даних про злочини (СIСЕD), яка має допомогти в розкритті основних категорій міжнародних злочинів, скоєних в Україні. Наразі там сотні файлів, надісланих до CICED для збереження й аналізу. 

Крім того, з березня 2022 року в Міжнародному кримінальному суді почали розслідувати злочини проти людяності та/або воєнні злочини, вчинені під час міжнародного збройного конфлікту в Україні. З такою ініціативою виступили 39 країн, пізніше їхня кількість зросла до 41.

Штаб-квартира Міжнародного кримінального суду. Гаага © AFP / MARTIJN BEEKMAN

Адвокат Білоус зауважує, що важливо працювати як усередині країни, так і на міжнародному рівні, щоб домогтися повного покарання російських військових злочинців. Комісія ООН з розслідування порушень в Україні опублікувала протягом трьох років великої війни шість звітів. Міжнародний кримінальний суд видав шість ордерів на арешт проти російських держпосадовців. Юрист зазначає, що ордер щодо Путіна є безпрецедентним, бо вперше в історії застосований до керівника такого рівня держави, яка є членом Ради безпеки ООН, носієм ядерної зброї. 

«І ми повинні це підкріплювати фаховими і коректними юридичними висновками — вироками українських судів, тому що це важливо для потерпілих, для всіх українських громадян, нашої держави і міжнародної спільноти. Тому що воєнні злочини, які вчиняють росіяни в Україні, є міжнародними злочинами. Це злочини проти миру та безпеки людства. Вони не мають строку давності та стосуються усіх», — підсумовує Білоус. 

—

Таїсія Єрохіна, опубліковано у виданні RFI

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце»
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання
• Воєнні злочини Росія проти дітей України 
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?»
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18)
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина?