Як і за що судять московських попів (кротів) у рясах в Україні

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Як і за що судять московських попів (кротів) у рясах в Україні

Із осені 2022 року Служба безпеки України проводить масові обшуки у храмах та монастирях Української православної церкви Московського Патріархату (УПЦ МП). Голова СБУ Василь Малюк назвав УПЦ МП «ідеальним полем для ворожої резидентури» й «середовищем кротів у рясах».

Слідчі оголосили єпископам і рядовим священикам більше десяти підозр у виправданні російської агресії, розпалюванні релігійної ворожнечі та колабораціонізмі. Сама церква заявляє, що розірвала зв’язки з Москвою після повномасштабного вторгнення і звинувачує українські спецслужби у необгрунтованих гоніннях. Видання «Ґрати» розповідаэ, у чому СБУ підозрює священників московськоъ церкви та як їх судять.

«Прокидається матінка-Русь»

Жінки в хустках хрестяться біля ікон у багатих позолочених рамах. У натовпі священник про щось розмовляє з однією з парафіянок. Присутні затягують пісню.

«Звон плывет-плывет над Россиею. Пробуждается матушка-Русь», — співають парафіяни російською.

Це було 12 листопада 2022 року у Києво-Печерській Лаврі, якою тоді повністю розпоряджалася Українська православна церква Московського Патріархату. Відео з такою сценою опублікував у фейсбуці священник Михайло Омелян, який служить для Православнії церкви України — головних опонентів УПЦ МП. За його словами, запис йому передав випускник його богословської академії, який із друзями зайшов до Храму всіх преподобних отців Печерських.

«Люди, скільки ви будете підтримувати тих, хто належить до «церкви» окупанта? Наші захисники Батьківщини віддають своє життя, захищаючи державу і народ, а в УПЦ, та що ніби не МП, все ще досі моляться за Росію», — обурився священник Омелян.

Згідно зі статутом Російської православної церкви (РПЦ), УПЦ — «самоврядна церква з правами широкої автономії у складі РПЦ». Але минулого року глава РПЦ патріарх Кирило фактично підтримав російське вторгнення в Україну, і УПЦ публічно відмежувалася від Московського Патріархату.

Читайте також: Як московські попи в Україні тримають зв'язок із фашистською церквою Путіна

Предстоятель церкви митрополит Онуфрій закликав президента Росії Володимира Путіна «негайно припинити братовбивчу війну». А 27 травня 2022 року УПЦ провела Собор, який «висловив незгоду з патріархом Кирилом щодо війни». Церква заявила, що внесла зміни до свого статуту, «які свідчать про повну самостійність та незалежність УПЦ».

Однак це не зняло питань до церкви з боку держави та суспільства, багато хто, як і раніше, ставився до неї з недовірою. Державна служба з етнополітики та свободи совісті створила експертну раду, яка проаналізувала нещодавні зміни у статуті УПЦ і дала їм оцінку. У лютому 2023 року експерти дійшли висновку, що, незважаючи на усні заяви Собору, канонічно УПЦ не розірвала зв’язків із Російською церквою та залишається її частиною.

Засідання синоду УПЦ МП 20 березня 2023 року. Фото: пресслужба УПЦ МП

Багато хто сприйняв відео з Лаври, як ще одне підтвердження того, що УПЦ, як і раніше проросійська.

Через два дні після появи ролика намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Павло  записав відеозвернення з виправданнями. Він заявив, що його священники не мають відношення до співання пісні, що лунає на відео. За його словами, це — світська пісня, яку виконували парафіяни з власної ініціативи.

«Виклали в інтернет, що нібито в Лаврі ми молимося за Росію і тому подібне. Це є факт неправдивий. У літургії ми молимося Богу за нашу державу, за наше військо, за нашого президента», — запевнив Павло.

Він повідомив, що священник на відео, що потрапило в інтернет, — це 76-річний отець Захарій  (Анатолій Войтенюк). Павло заявив, що сам священник не виконував пісні про Росію. Проте намісник тимчасово усунув його від богослужіння, поки цей випадок не розгляне духовний Собор Лаври.

1 грудня у Захарія виникли серйозніші проблеми. До монастиря прийшли працівники СБУ й оголосили священнику підозру у виправданні російської агресії. За версією слідства, саме з його ініціативи парафіяни виконали пісню «Богородиця». СБУ вказала у підозрі: отець Захарій зробив це, щоб «нав’язати прихожанам ідеологію, відповідно до якої Росія та Білорусь мають сприйматися не як держави-агресори, а складові однієї «Святої Русі».

Читайте також:  Пів року без Московського Патріархату: сотні парафій УПЦ послали гундяєвський патріархат-окупант

Настоятель Києво-Печерської Лаври Павло (Лебідь). Фото: пресслужба Лаври

Настоятель Києво-Печерської Лаври Павло (Лебідь). Фото: пресслужба Лаври

Через два дні в Солом’янському суді Києва відбулося засідання щодо обрання запобіжного заходу священникові. Там Захарій заявив, що сам не співав «Богородицю» і не чув тексту пісні під час молебену. За його словами, у храмі регулярно збираються люди з тяжкими захворюваннями чи іншими проблемами. І його завдання полягає в тому, щоб вислухати парафіян і провести обряд єлеопомазання.

«От я помазав, а жінка каже: «Помоліться, в мене операцію». Молода пара підходить і каже, що не можуть завагітніти. Хтось каже, що син наркоман, в когось онук під Бахмутом в оточенні. Я не слухаю, що співають, слухаю людей, я їх втішаю. Моє богослужіння завершується на втішанні людей, на помазуванні. А ті, хто співає — самі по собі», — сказав Захарій.

Він додав, що не має голосу, тому взагалі не співає на службах.

Проте суддя визнав підозру обґрунтованою і зобов’язав священника на першу вимогу з’являтися до слідчого та прокурора, а також здати паспорти. 

Керівництво УПЦ чітко не відповіло «Ґратам», чи відсторонений Захарій від богослужіння досі. Глава синодального інформаційно-просвітницького відділу церкви Климент  (Олег Вечеря) спочатку сказав, що священник повернувся до служіння, тому що слідство більше не має до нього претензій. На це журналіст «Ґрат» заперечив, що нещодавно справу Захарія передали в суд для розгляду. Тоді Климент одразу передумав і сказав, що священник досі відсторонений.

Втім, незабаром не лише Захарій, а й всі священники Києво-Печерської Лаври можуть вимушено припинити служіння. Керівництво заповідника, де вона знаходиться, зобов’язало монастир залишити територію до 29 березня через порушення договору про використання державного майна.

Читайте також: Капелан ЗСУ Сергій Дмитрієв: "Бути в Московському патріархаті – це бути причетним до вбивства українців"

«Бог вас не забув»

Столицею інтерес правоохоронців до УПЦ не обмежився. 31 жовтня працівники СБУ прийшли з обшуками до храмів та адміністративних будівель Кіровоградської єпархії УПЦ. На той час нею керував 61-річний Іоасаф  (Павло Губань). Його неодноразово критикували за проросійську позицію.

У 2017 році він разом із предстоятелем УПЦ Онуфрієм брав участь у засіданні Синоду РПЦ у Москві. Учасники зборів направили Володимиру Путіну телеграму, в якій привітали його з днем народження і подякували за «ствердження миру та злагоди між народами». Після цього біля головного храму УПЦ у Кропивницькому відбувся пікет під гаслом: «Геть московського попа».

Пікет у Кропивницькому, 11 листопада 2017 року. Фото: Релігійно-інформаційна служба України

Пікет у Кропивницькому, 11 листопада 2017 року. Фото: Релігійно-інформаційна служба України

А у травні 2022 року, вже після повномасштабного вторгнення, він у листі привітав з Великоднем патріарха Кирила і написав, що «приклад його служіння є незмінним орієнтиром духовного життя для всіх нас». За це Йосафа також розкритикували опоненти із Православної церкви України.

Під час обшуку в Кіровоградській єпархії Служба безпеки України знайшла і вилучила партію книг російського видавництва «Пізнання» — «Російська церква на варті православ’я у XXI столітті» і «Українське церковне питання». Обидві книги були видані з ініціативи РПЦ, і у них різко критикується створення Православної церкви України у 2018 році.

До того, як з’явилася ПЦУ, Українська православна церква була поділена на дві: Московського та Київського патріархату. І, за канонами світового православ’я, УПЦ МП вважалася канонічною — легальною і повноправною, а УПЦ КП — ні.

Але у 2018 році ситуація змінилася. На основі УПЦ Київського Патріархату було створено Православну церкву України. У 2019 році Вселенський Патріарх Ворфоломій видав томос  указпро автокефалію  Статус помісної церкви, що передбачає її адміністративну незалежність від інших помісних церковПЦУ. Після цього питання про легальність в Україні виникло вже в УПЦ Московського Патріархату. За канонами православ’я, вона стала частиною Російської церкви на території чужої країни і канонічної території іншої православної церкви.

Автори книг, вилучених у Кіровоградській єпархії, звинувачують Вселенського Патріарха Ворфоломія «у незаконному втручанні у церковне життя України» і розколі світового православ’я. Вони наполягають, що Українська православна церква має підкорятися лише Москві.

«Для Російської Православної Церкви богозаповідана єдність її канонічної території з джерелом Хрещення всієї Русі та її єдиного народу, що не поділяється мінливими політичними кордонами, є священною цінністю», — йдеться в одній із книг.

СБУ відправила видання на лінгвістичну експертизу. Експерти вирішили, що автори книг ставлять УПЦ МП вище, ніж ПЦУ, і тим самим розпалюють міжрелігійну ворожнечу. У зв’язку з цим, на початку грудня працівники СБУ знову приїхали до Іоасафа й оголосили підозру у порушенні рівноправності громадян.

На думку слідства, вина священника полягає в тому, що у 2021 році він скачав книги з інтернету та доручив секретареві єпархії роздрукувати їх у місцевій типографії. Пізніше Іоасаф влаштував презентацію цих видань і відправив частину тиражу до сусідньої Полтавської єпархії.

Читайте також: Отець Анатолій: “Я перейшов до ПЦУ, оскільки далі не бачив себе в Церкві, яка пов'язана з церквою-вбивцею”

Колишній голова Кіровоградської єпархії УПЦ Іоасаф (Губень). Фото: пресслужба Кіровоградської єпархії

Через тиждень Ленінський районний суд Кіровограда відправив Іоасафа під нічний домашній арешт на час слідства. Після засідання він сказав журналістам, що не визнає вини.

«Я емоційна людина і, коли дізнався [про підозру], я переживав. А один знайомий каже: «Владико, треба радіти. Отже Бог вас не забув. Надсилає випробування, отже, він про вас дбає», — сказав єпископ.

Він не уточнив, чи вважає вилучені в нього книги такими, що розпалюють ворожнечу, і чи брав участь сам у їхньому поширенні. «Ґрати» звернулися з цими питаннями до його адвоката Сергія Галушка, але він відмовився від коментарів, пославшись на те, що журналісти часто перекручують інформацію про його підзахисного.

Обшуки у Кропивницькому — це не єдиний візит СБУ до храмів УПЦ. З жовтня спецслужби влаштували перевірки. Після кожного рейду СБУ звітувала про вилучення там «прокремлівської» та «антиукраїнської» літератури. Відомство стверджувало, що знайшло документи, які підтверджують російське громадянство у керівництва єпархії, а також листи і «методички», які надіслали священникам «московські куратори».

Пресслужба СБУ повідомила «Ґратам», що за підсумками перевірок у церквах відкрила 60 кримінальних проваджень, але, за якими статтями, не уточнила. Крім Іоасафа відомство оголосило підозри у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі главам ще двох єпархій: митрополиту Черкаському та Канівському Феодосію і митрополиту Тульчинському та Брацлавському Іонафану з Вінницької області. Приводом стали їхні висловлювання із критикою Православної церкви України. За версією СБУ, вина священників полягає в тому, що вони заявляли про «перевагу УПЦ МП над іншими релігійними групами» і хотіли «посіяти між людьми різних конфесій взаємну недовіру». Обидва підозрювані не визнали вину.

Глава Черкаської Єпархії УПЦ Феодосій (Снігурів). Фото: пресслужба Черкаської єпархії

Глава Черкаської Єпархії УПЦ Феодосій (Снігурів). Фото: пресслужба Черкаської єпархії

«Зрозумійте нонсенс того, що відбувається. Нашу церкву гноблять. Нас всіляко обзивають, дискримінують… Постійно ображають нас, називаючи то московськими попами, то шпигунами, то агентами ФСБ… І долюдей, які все це роблять 161 стаття (про порушення рівноправності віруючих — Ґ) не підходить. А до [Української] православної церкви, до ієрархів, зокрема до мене, вона підходить», — сказав митрополит Феодосій під час недільної служби.

Другого підозрюваного Іонафана у січні позбавили українського громадянства разом зі ще 12 керівниками УПЦ.

Читайте також: Полоненим російським вбивцям Онуфрій поіменно заспівав "Многая літа" в Києво-Печерській Лаврі

«Смоктати рідні смерічки»

Наразі до вироку дійшла лише одна справа ієрарха УПЦ. Вона була відкрита щодо архієпископа Іова  Віктор Смакоуз— ректора Почаївської духовної семінарії. Це головний навчальний заклад УПЦ МП у західних областях України, що на території Почаївської Лаври у Тернопільській області.

У грудні 2019 року туди приїхали активісти Галицької партії України і влаштували біля входу акцію «Різдво зі святом». Вони поставили агітаційний намет і два тижні збирали підписи для звернення до глав ПЦУ та Української Греко-Католицької Церкви із закликом перенести святкування Різдва за католицьким календарем — з 7 січня на 25 грудня.

Через кілька днів після того, як вони поїхали, про акцію висловився ректор Почаївської семінарії. У коментарях під його постом у фейсбуці хтось запитав, чи не посилав він семінаристів, дізнатися, що за намет стояв біля Лаври.

На це Іов відповів: «Так, чув після всеношної, що там якась «партія гуцулів» агітувала, щоб у нас все було не так, як у москалів… Хочеться послати їх по-доброму на їх рідні полонини смоктати рідні смерічки і в трембіти дути».

Активістів Галицької партії образили слова священника.

«Для нас це дуже обурлива ситуація, тому що це не просто мешканець Почаєва, а духівник, яка має управлінські обов’язки і відповідає за навчально-виховний процес семінаристів», — заявила голова політради партії Ірина Моряк.

Вона подала в поліцію заяву з вимогою відкрити проти Іова кримінальне провадження про розпалювання ворожнечі. Однак тоді правоохоронці проігнорували її, і Галицькій партії довелося добиватися реєстрації провадження через суд.

Справу все ж відкрили, але вона припадала пилом півтора року в райвідділі поліції Тернопільської області. Лише 7 грудня 2022 року, коли СБУ розпочала масові обшуки у храмах УПЦ МП, слідчий оголосив Іову підозру у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі.

Священник не став перечити. Він пішов на угоду з прокуратурою і визнав вину в обмін на м’який вирок. 4 січня Кременецький суд Тернопілля призначив йому штраф 8500 гривень.

Керівництво УПЦ підтримало Іова і, незважаючи на зізнання, вважає, що суд визнав його винним необґрунтовано.

«У депутатів Верховної Ради зараз немає недоторканності. Вони таке говорять щодня, в тому числі й про церкву, що, здається, суд щодня має не працювати, а лише фіксувати набагато цікавіші цитати йвсіх засуджувати за тією ж самою статтею. Якби державні органи так брутально не використовували б подвійні стандарти», — сказав «Ґратам» голова інформаційно-просвітницького відділу церкви Климент.

Голова політради Галицької партії Ірина Моряк навпаки вважає, що суд надто м’яко вчинив щодо священника.

«Цей штраф — це як насмішка над українськимнародом. Цих агентів Кремля треба давно посадити за ґрати», — сказала вона.

Сам митрополит Іов відмовився коментувати справу «Ґратам».

15 березня міністр культури Олександр Ткаченко заявив, що держава має намір забрати в УПЦ територію Почаївської Лаври.

Читайте також: Кінець московської церкви в Україні - контрольний постріл

«Хотілося «руського міра» людині»

Наприкінці травня 2022 року російські війська окупували Ярову — селище біля міста Лиман у Донецькій області, де мешкало близько двох тисяч людей. За словами місцевих мешканців, росіяни перевірили у всіх паспорти і встановили блокпости на виїзді з населеного пункту.

Селищний староста Олег Богуславський виїхав звідти ще до появи російських військ і вступив до лав української армії. І через кілька днів місцевий священник Микола Зірка закликав усіх мешканців влаштувати збори й вибрати нового керівника Ярової.

Священик Микола Зірка. Скріншот відео ТАРС

Священик Микола Зірка. Скріншот відео ТАРС

Отець Микола — уродженець Ярової і настоятель храму Казанської ікони Божої матері, який входить до Горлівської єпархії УПЦ Московського Патріархату. Це єдиний храм у селі.

«Він збирав людей. Риторика була така: місцева влада вас покинула, зрадила, влади немає. Тому треба обирати нових керівників і співпрацювати з Росією, яка тут навіки», — розповів «Ґратам» староста Ярової Олег Богуславський, якому про збори розповіли односельці.

Збори відбулися 17 червня у місцевому Будинку культури. Богуславський вважає, що багато хто прийшов туди під примусом, побоюючись покарання від окупантів. Збори вів священник Зірка. Він запропонував місцевим висунути кандидатури голови Ярової — це зробили п’ятеро присутніх. Ті, хто зібрався, голосували підняттям рук — виграв місцевий мешканець Олександр Катасонов.

«Він чекав на «руський мір», хотілося «руського міра» людині, — характеризує односельця Богуславського. — Він практично ніде не працював до окупації, грав і співав на весіллях лише. Творча натура. Пенсійний вік настав, а на пенсію він не нашкрябав стажу. Тому він був ображений, що йому не дали пенсію в Україні і розраховував уже на російську».

19 вересня Ярову звільнили українські війська. Новий староста Катасонов втік із росіянами, а священник Зірка залишився. Через тиждень прокуратура затримала його й оголосила підозру в колабораціонізмі — в організації виборів на окупованій території  (частина 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України). За це передбачено від 5 до 10 років колонії. Наприкінці вересня слідчий суддя відправив його під арешт.

А за півтора місяці Індустріальний суд Дніпра почав розглядати справу Зірки по суті. Там священник відмовився визнавати вину у колабораціонізмі.

«Факт проведення виборів він визнавав. Але сказав, що не співпрацював із органами окупаційної влади. Він сказав, що мотиви проведення виборів були такими: українська влада залишила територію Ярової, а там було 700 місцевих мешканців. І всі вони йшли до нього з якимись питаннями щодо вирішення побутових проблем. А він хотів лише служити у церкві, а не виконувати обов’язки старости. І щоби зняти з себе ці функціональні обов’язки, він був змушений провести вибори», — пояснила його адвокатка Ольга Шевчук.

У лютому прокуратура запропонувала Зірці взяти участь в обміні полоненими з Росією. Натомість він мав змінити позицію і визнати вину. Священник погодився.

15 лютого суд затвердив його угоду з прокуратурою про визнання вини і засудив до семи років позбавлення волі. А наступного дня священника передали Росії разом зі 100 військовополоненими. Їх обміняли на 100 українських військових та одного цивільного — віце-мера Енергодара Івана Самойдюка, якого росіяни викрали у березні 2022 року.

У Росії Зірка заявив, що працівники СБУ катували його після затримання.

«Вибивали з мене свідчення, звання, мій позивний… Били в груди сильно. Перелому, може, й не було, а тріщини були», — поскаржився священик державній агенції ТАСС.

Але його адвокатка запевнила «Ґрати», що сам отець Микола ніколи не скаржився їй на тортури.

«Я його постійно навідувала у СІЗО і запитувала, як він почувається, — сказала вона «Ґратам». — Він і на судах казав, що добре почувається. Навпаки казав, що набрав ваги, бо годують добре. Жодного разу навіть натяку не було, що до нього застосовуються заходи фізичного впливу. Це брехня. Не знаю, під яким тиском чи на яких умовах він це говорить».

«Якщо Богу буде важко, допоможе ПВК «Вагнер»

Схожа історія сталася з іншим священиком УПЦ МП у сусідній Луганській області — настоятелем Свято-Тихвинского собору з Лисичанська Андрієм Павленком. Працівники СБУ затримала його у квітні, коли місто контролювала Україна.

Читайте також: Українці полишають московський патріархат: динаміка переходів православних громад

Священник Андрій Павленко. Фото: Релігійно-інформаційна служба України

Священник Андрій Павленко. Фото: Релігійно-інформаційна служба України

Спецслужби заявили, що Павленко передавав росіянам дані про розташування українських військ у Лисичанську і сусідньому Сєвєродонецьку. СБУ знайшла листування у телеграмі у його телефоні.

«Приблизно їх у Сєвєрє 500 чол. і мінометний взвод, 5 бетерів, 3 танки… Це ми в ад’ютанта впізнали, але й самі проїхалися Скорою порахувалися. Начебто сходиться», — такі повідомлення відправляв священник.

Прокуратура оголосила йому підозру у колабораціонізмі  (частина 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України). 1 грудня суд у Дніпрі засудив його до 12 років позбавлення волі, після чого священника обміняли разом із російськими солдатами на українських військовополонених.

«[Відчуваю] радість від того, що Луганщина — тепер Росія. Я думаю, що ми, як були, так і залишимося землею російською і ніколи вже українська скверна не торкнеться нашої землі», — сказав священник журналістам, коли прибув до Росії.

Там його зустрічав особисто Євген Пригожин — засновник приватної військової компанії «Вагнер».

«Бог теж допомагає, — заявив він. — Але допомогли і хлопці із ПВК «Вагнер», наші бійці. Якщо Богу буде важко, вони також допоможуть».

Описані два випадки — не єдині, коли священників УПЦ обвинувачують у співпраці з російськими військами. У листопаді СБУ оголосила підозру у виправданні російської агресії настоятелю храму в Куп’янському районі Харківської області Вадиму Надутому, який втік із росіянами після звільнення його села. А на початку березня у Сумській області спецслужби затримали священника з міста Шостка, який, за версією слідства, передавав ФСБ дані про розташування українських військ.

Керівництво УПЦ зазвичай не реагує на такі повідомлення.

«В УПЦ понад 12 тисяч священників, три з половиною тисячі монахів і понад 100 єпископів, — пояснює позицію церкви голова інформаційно-просвітницького відділу УПЦ Климент. — Якщо на тимчасово непідконтрольній Україні території виявили проблеми з українським законом у двох священників, то це зовсім не неспівставна статистика з тим, скільки сотень самих працівників цих правоохоронних органів на окупованих територіях, скажімо так, далекі від того, щоб похвалитися вірністю своїй присязі».

Він заявив, що ажіотаж навколо кримінальних справ окремих «нікому невідомих священиків схожий на спробу маніпулятивно відволікти суспільство від серйозних проблем у державних органах».

«Це не кажучи про освітян, журналістів, діячів вітчизняної культури, інших верств суспільства, які согрішили колабораціонізмом. Однак спостерігаємо неприродню спробу агресивного звинувачення у всіх гріхах саме УПЦ», — сказав представник церкви.

Климент засумнівався, що суд над донбаськими священниками, які брали участь в обміні, дотримувався закону, і вони мали можливість повноцінно захищатися. Водночас він назвав засудженого священника з Лисичанська Андрія Павленка «неадекватною людиною» і сказав, що церква вивела його за штат ще до повномасштабного вторгнення Росії. До другого засудженого священника Миколу Зірку та інших представників УПЦ МП, які потрапили під слідство, церква жодних санкцій не застосовувала, за винятком Захарія з Києво-Печерської Лаври.

Якщо права проводити богослужіння у нього немає, то фактично це прирівнюється до позбавлення сануще до повномасштабного вторгнення Росії. До другого засудженого священника Миколу Зірку та інших представників УПЦ МП, які потрапили під слідство, церква жодних санкцій не застосовувала, за винятком Захарія з Києво-Печерської Лаври.

Професор Острозької академії, релігієзнавець Андрій Смирнов вважає, що на прикладідвох засуджених донбаських священників справді не можна оцінювати всіх священнослужителів в УПЦ.

«Усе залежить від єпархії УПЦ МП і від конкретних священнослужителів. Є регіони, де єпархії більш проросійські. Це, наприклад, Донбас, Південь України чи навіть Буковина та Закарпаття, де традиційно були проросійські погляди, і, напевно, ще залишаються. А є регіони, де священники  активно волонтерять і допомагають ЗСУ. Наприклад, я знаю багатьох на Волині, хто займає проукраїнську позицію», — сказав експерт «Ґратам».

З іншого боку, за оцінками Смирнова, хоча номінально УПЦ зреклася зв’язків із Москвою, багато єпископів, як і раніше, поділяють проросійські погляди. Експерт вважає, що з цієї причини церква не реагує на випадки колабораціонізму і тим самим опосередковано потурає такій поведінці священників.

«Якщо в єпархії виявили священника, який, наприклад, здавав позиції українських військ, реакція має бути миттєвою. По-перше, це заборона здійснювати священнослужіння на період розслідування. По-друге, коли буде вирок суду, приймати остаточне рішення аж до позбавлення сану. Наприклад, коли священник переходить із УПЦ до ПЦУ, на нього одразу накладають церковні санкції. А по колабораціонізму таких випадків немає. Про що це свідчить? Що колабораціонізм толерується в УПЦ МП», — вважає Смирнов.

Кримінальні справи проти УПЦ можуть мати серйозні наслідки для неї. На початку грудня після чергових обшуків у церквах та проголошення підозр єпископам Рада національної безпеки та оборони доручила уряду розробити законопроєкт про повну заборону релігійних організацій, якими управляють із Росії.

«Забезпечимо духовну незалежність. Ми ніколи й нікому не дозволимо будувати імперію всередині української душі», — прокоментував рішення президент Володимир Зеленський.

У січні Кабмін подав такий законопроєкт, але парламент його ще не розглядав. Якщо закон приймуть, вся УПЦ може опинитися поза законом.

Олексій Арунян,  опубліковано у виданні ҐРАТИ


В тему: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]