Григорій Омельченко: Україна починається там, де звучить українська мова

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Чому Зеленський за своєю ментальністю президент «малоросії» та має піти з посади.

“Я українець вірою і кров’ю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Воно моєю живиться любов’ю,

А я страждаю болями її…

Я українець!..” 

(Анатолій Матвійчук)

Дожилися... Доборолися… Довоювалися…

На 30-му році незалежності Конституційний Суд слухає справу про конституційність Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Це робиться за поданням понад 50 «рабів, підніжок, грязі Москви» та іншого кремлівського «сміття» з медведчуків, суркісів, рабіновичів, шуфричів — недобитків Партії регіонів і «обрізаних» есдеків, які сьогодні складають основу московської п’ятої колони в Україні — кремлівського окупаційного блоку «ОПЗЖ» на чолі з агентами політичного впливу Путіна та агентами КДБ СРСР. Рішення Суд ще не ухвалив…

16 січня вступила в дію стаття 30 зазначеного Закону, якою встановлено (нарешті !!!), що всі надавачі послуг, незалежно від форм власності, ЗОБОВ’ЯЗАНІ обслуговувати споживачів і надавати інформацію про товари і послуги державною мовою – УКРАЇНСЬКОЮ.

На цю тему: Тільки українською: з 16 січня усі послуги мають бути державною мовою

 У разі порушення закону, правопорушнику оголошується попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів. У разі повторного порушення протягом року – накладається штраф від 5100 до 6800 грн.

«Наші вороженьки» — україноненависники як навіжені хором завили на проросійських «медведчуківських» телеканалах, що зазначений закон є «гуманітарним геноцидом» і дискримінує їхню російську нацменшину в Україні за мовною ознакою.

Українофоб, нардеп від фракції «Слуга народу» Максим Бужанський і ще 27 таких же «слуг»-українофобів» 21 грудня 2020 року зареєстрували законопроект №4528, яким хочуть скасувати штрафи за порушення закону про мову. На думку Бужанського, закон про мову є «недолугим, кривим…».  На моє глибоке переконання, «кривим і недолугим» є сам Бужанський, антиукраїнську, українофобську сутність якого може «виправити лише могила».

В Російській імперії її цар «Володимир Нездихаючий» (кум Медведчука) на сфабрикованому референдумі обнулив свій президентський строк і закріпив у ст. 68 Конституції, що «державною мовою РФ на всій її території є російська мова як мова державоутворюючого народу».

На изображении может находиться: 1 человек, стоит, костюм и текст

«Українські гниди…»

Зеленський не реагує на українофобські заяви, що лунають з проросійських «медведчуківських» телеканалів та на законодавчі ініціативи своїх «слуг», які подали антиукраїнський законопроект і продовжує заглядати у вічі «кривавого кремлівського карлика» Путіна.

У 20-х роках минулого століття мій земляк, український державний, військовий і політичний діяч Симон Петлюра застерігав нас, українців: 

«Гірше ніж москальські воші можуть бути тільки українські гниди».

Тоді і воші, і гниди були одного кольору — червоного. Зараз московські воші мають три кольори, а українські гниди — поЗЕленіли.

Як писав Тарас Шевченко: «Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають». А ми все терпимо цю промосковську, антиукраїнську нечисть, бо толерантні і терплячі аж до блювоти...

Не хохлам, малоросам, рабам, підніжкам, грязі Москви та іншому сміттю (горбатого могила виправить), а УКРАЇНЦЯМ раджу подивитися і послухати (і не раз!) звернення українського письменника Євгена Дударя: «Українці, мої українці!». Де кожне слово, як крик душі!

«Какая разница, на каком языке говорить...»

Після інавгураційної промови кострубатою українською мовою, першу свою публічну промову на форумі інтернет-діячів, який відбувся в Києві 23 травня 2019 року, Зеленський виголосив повністю російською — мовою агресора-окупанта. Як на мене, це ганьба йому й образа Української нації!

Промова Зеленського має декілька аспектів.

Юридичний аспект. Згідно з Конституцією і Законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної», президент України зобов’язаний володіти державною (українською мовою) і говорити нею у публічному просторі, державному, комунальному та громадському секторах, у сфері обслуговування. 

Зеленський не володіє вільно українською мовою, тому і не говорить нею! Він не може бути президентом України! Згідно з вимогою Конституції, президентом України може бути обраний громадянин України, який володіє державною мовою (ч. 2 ст.103).

При складанні присяги Зеленський зобов’язувався додержуватися Конституції і законів України. Він порушив присягу! Вступивши на пост президента України і ставши гарантом додержання Конституції, Зеленський з перших днів свого правління розтоптав Основний закон України (https://www.umoloda.kiev.ua/number/3462/180/133753/).

Під час війни за порушення присяги  розстрілювали! Дід Зеленського і мій батько — фронтовики Другої світової війни — це добре знали. Вони не зрадили присязі, на відміну від онука Володі!

Морально-етичний аспект. Під час своєї промови російською мовою Зеленський послуговувався звичним «кварталівським» похабним тоном, багато рухався, кривлявся, цинічно жартував, був у своєму сценічному образі — коміка, клоуна, паяца, блаЗЕня (вибір сценічного образу — за ним). Не вистачало лише рояля і його гри на ньому зі спущеними штанями. 

Міністр інфраструктури Володимир Омелян влучно зауважив, що «чиновнику, а тим більше президенту України, не пристало говорити по-кацапському». 

Національно-політичний аспект. Видатний український педагог Василь Сухомлинський правильно зазначив: «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю своєї матері, як колискою, як добрим ім’ям своєї родини. Людина, яка не любить рідної мови, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду і племені».

Всесвітньо відома українська поетеса і письменниця Ліна Костенко справедливо зауважила: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас — це фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються...». 

Відомий педагог, журналіст, правознавець українського походження Костянтин Ушинський проголосив істину: «Коли зникає народна мова — народу нема більше! Відберіть у народу все — і він усе може повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови — ніколи: вмерла мова в устах народу — вмер і народ». 

Провідна українська письменниця, поетеса Оксана Забужко не стомлюється звертатися і до нас, своїх співвітчизників, і до світової громадськості з животрепетними питаннями нашої мови, які змушують серйозно замислитися і які по-справжньому мотивують. "Я говорю українською, тому що я українка, і це моя рідна мова. Мова є маркером ідентичності, одним з дуже важливих. І мова живе доти і остільки, доки і оскільки нею говорять. Якщо мовою не говорять, вона завмирає. Я говорю українською для того, щоб моя мова жила, ширилася, розвивалася і мала майбутнє. Українська взагалі дуже сильна мова. Я думаю, що той факт, що я з нею народилася – для мене особисто велика творча удача і, можна сказати, привілей. Українська на відміну від англійської, російської чи польської – мова, яка в модерний період за останні 200 років практично не мала, навіть на відстані одного покоління, постійного політичного даху. Це мова, якої не прикривали армії і флоти, а навпаки – це мова за яку розстрілювали, як у Києві 1918 так і в Донецьку 2014 року. І те, що в цих умовах найменшого сприяння – ця мова не просто вижила і збереглася, а створила прекрасну літературу, спадкоємицею якої честь себе почувати – це показник того, що це – надзвичайно сильна і  потужна мова. Мова, за якою, що б там не було, - майбутнє. Не бійтесь говорити українською! Думайте про майбутнє", - зауважила Оксана Забужко:

 

Зеленському цього не зрозуміти тому, що він лише громадянин України, малорос і ментально носій «руского міра», у якого «еврейская кровь», який «говорит по-русски» і для якого «какая разница», як називаються вулиці, хто національні герої і т. д. 

Що є ця триєдність для нас, українців, йому також не зрозуміти. Це в нас, українців, на генетичному рівні, це наш генетичний код оріїв-русів, який передається з материнським молоком, українськими колисковими піснями, рідною мовою, традиціями, звичаями, релігією, культурою, історією, які для Зеленського є чужими. 

У Зеленського свій змішаний генетичний код «малороса» і єврейського народу (який, доречі, я шаную за те, що він створив сильну національну єврейську Державу Ізраїль і з нуля відродив свою священну рідну мову іврит, яка ще 150 років тому була «мертвою», а сьогодні є єдиною державною мовою в країні).

А українцям — «і мертвим, і живим і ненародженим» — зауважу словами з «дружнього посланія» нашого духовного батька і пророка української нації Тараса Шевченка: 

Якби ви вчились так, як треба, 

То й мудрість би була своя. 

А то залізете на небо: 

«І ми не ми, і я не я...». 

175 років Тарас Шевченко будить в українців почуття національної гідності й честі, щоб посилити національну свідомість словами: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...».

Крізь призму часу саме ці слова Шевченка стали пророчими для українців. Адже таке враження, що більшість із нас відірвані від свого коріння, незнання походження роду, історії України, своїх героїв, звичаїв, традицій свого народу.

Українці як маріонетки, що підвладні чужим думкам, які нав’язуються їм пропагандою «руского міра» та московської п’ятої колони — ОПЗЖ на чолі з агентами політичного впливу Кремля і Зеленським з його «какая разница».

Як би це не виглядало смішно, але в Україні при наближенні чергових виборів, питання мови кожен раз вискакує як Пилип iз конопель. Чому ми, українці, на 30-му році Незалежності дозволяємо це робити, не заткнули до цього часу раз і назавжди чорні роти «рабам Москви» і кремлівським пропагандистам та не поставили на цьому питанні жирний хрест (!) раз і навіки, як це зробили євреї у своїй Державі Ізраїль?!

Лише тоді, коли ми це зробимо гуртом, буде, як писав Тарас Шевченко, «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля!».

Хто не вчить і не хоче знати української мови в Україні 

Зеленський – громадянин України, йому 43 роки. Народився в Кривому Розі, де вчився. За 30 років незалежності України він так і не зміг (чи не захотів) вивчити українську мову, яка з 1989 року є державною, щоб вільно нею володіти. Виникає питання — чому?! Є три варіанти відповідей: 

1. Окупант не вивчає мову загарбаної ним країни, тому що вона йому не потрібна. 

2. Не вчать українську мову і ті, хто не любить її або зневажливо, принизливо ставиться до неї, називаючи «хохляцькою», «телячою» або як Зеленський висміював російською мовою українців і Україну, прирівнюючи її до німецької порноактриси, а Томос про надання ПЦУ автокефалії називав термосом і т. д.

3. Є і третя категорія осіб. Вони народилися і живуть усе своє життя в Україні, є її громадянами, але не змогли вивчити українську мову через свою «легку розумову відсталість» — ДЕБІЛЬНІСТЬ, термін, що застосовується у психіатрії для визначення слабкого ступеню олігофренії. 

Запитання до Зеленського: Володимире (ти говорив, щоб до тебе зверталися по імені, що я і роблю), а до якої категорії осіб ти зараховуєш себе, що за стільки років не вивчив державну мову (яка не є рідною для тебе), щоб вільно нею володіти, як того вимагає Конституція України?!

Нагадаю тобі, про  всяк  випадок, що ти заявив в ефірі телеканалу «1+1» (ТСН) у 2019 році (цитую твоєю мовою): «Если на Востоке и в Крыму люди хотят говорить по-русски, отцепитесь, отстаньте от них, дайте им возможность говорить по-русски. У меня еврейская кровь, я говорю по-русски, но я гражданин Украины»:

Яблуко від яблуні…

Батько Володимира Зеленського – Олександр Семенович дотримується такої ж позиції як і син. В інтерв’ю він заявив: «Російська та українська мови багаті. Я не задоволений поділом. Ми разом повинні піднімати економіку і жити нормально всі. НЕ ВАЖЛИВО ЯКОЮ МОВОЮ. Приносить мені студент статтю українською, я беру і корегую її. Читати це не можу з однієї простої причини — немає жодної технічної книжки нормальною українською мовою. Як мені читати, навіщо мені в 71 рік обтяжувати себе якимись труднощами» з перекладом iз російської», - зауважив Зеленський старший. 

Як бачите, і у батька, і у сина одні погляди на українську мову, яка є державною, — «какая разница, на каком языке говорить!». Народне прислів’я каже: «Яблуко від яблуні недалеко падає», що засвідчує про те, як у дітях відбиваються риси батьків i віддзеркалюється характер й атмосфера життя сім’ї.

Із батьком Володимира Зеленського я майже ровесник (мені 69 років), він доктор технічних наук, професор, я — кандидат юридичних наук, доцент. Тому дозволю собі висловити йому низку зауважень. 

У жовтні 1989 року (коли Зеленському старшому було 42 роки, а мені — 38), ще до проголошення незалежності України, Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про мови Української РСР».

Згідно зі ст. 2 закону державною мовою УРСР встановлювалася УКРАЇНСЬКА МОВА (цитую): «Відповідно до Конституції Української РСР державною мовою Української РСР є УКРАЇНСЬКА МОВА. Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські органи, підприємства, установи й організації створюють усім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого володіння нею».

Мовами міжнаціонального спілкування в УРСР були встановлені українська й російська мови (ст. 4).

Службові особи державних установ, у т. ч. викладачі вищих навчальних закладів (вони були державними), ЗОБОВ’ЯЗАНІ були вивчити і володіти українською мовою (ст.6).

Закон передбачав, що «у сфері освіти, науки, інформатики» (твій батько завідуючий кафедрою інформатики) результати науково-дослідних робіт оформляються українською або російською мовами.

У періодичних наукових виданнях, які публікуються українською мовою, виклад основних положень наукових результатів подається російською та іншими мовами, а у тих, які публікуються російською мовою, виклад основних положень друкується українською (ст.30). 

Так яка може бути проблема зі статтею студента, яку він приносив Зеленському старшому, що він за стільки років не вивчив державну українську мову, яку зобов’язаний був вивчити і поглиблено володіти нею, як того вимагав закон? 

Йдемо далі. Згідно з законом, мова інформатики здійснюється на основі української або російської мов, а комп’ютери повинні забезпечувати можливість працювати з українськими і російськими текстами (ст.31).

У сфері культури держава гарантувала функціювання української мови. В інших сферах (державні ЗМІ, судочинство, робота пошти і телеграфів, оголошень, повідомлень, реклама, маркування товарів, мова документів і т. д.) була встановлена українська мова.

У Кривому Розі, де проживають батьки Володимира Зеленського, мешкають також двоє моїх родичів, їм по 85 років. Один із них працював до виходу на пенсію викладачем у місцевому гірничому інституті (нині КНУ), кандидат технічних наук.

Інша — все життя працювала вчителем англійської мови у школі. На сьогодні вони вільно володіють українською рідною мовою, хоча за радянських часів були повністю русифіковані й спілкувалися винятково російською. Вони щасливі, що на старості повернули собі рідну мову, яку в них у дитинстві забрали москалі, а тепер — говорять нею...

Знову запитання до Зеленського молодшого, то чому твій батько, доктор наук, професор, за 30 років так і не зміг (чи не захотів) вивчити (як і ти) українську мову, яка з 1989 року в Україні є державною, щоб знати її поглиблено і вільно володіти нею, як того вимагає закон? Дивина та й годі, щоб не сказати по-науковому, що це означає…

Людей же, які розчарувалися у Володимирі Зеленському, його батько чомусь обізвав «тупою біомасою». То як назвати професора, який за 30 років не зумів вивчити державної мови країни, в якій проживає і працює?! Ще «тупішим»?

У нас був один «проффесор», який, будучи прем’єр-міністром, у своїй автобіографії це слово писав iз двома літерами «ф» і «ботав по фені», після трьох ходок у місця, «де Макар телят не пас», якого Зеленський зі своїм «95-м Кварталом» підтримував на президентських виборах.

 

Янукович у свої 60 років, на відміну від батька Зеленського, не «обтяжуючи себе якимись труднощами», ставши президентом, за рік вивчив українську мову і достатньо оволодів нею, щоб нормально говорити, на відміну від обох Зеленських.

Цей «проффесор» зараз у Ростові, мабуть, чекає на Зеленського молодшого, щоб дати йому (а заодно і батькові) майстер-клас вивчення української мови. Подумай Володимире над цим...

Президент Європейської єврейської ради, президент Єврейської громади України, член Опікунської ради єврейської общини Хабад м. Дніпра «Менора», олігарх Ігор Коломойський (господар блаЗЕня) в інтерв’ю ізраїльській газеті Makorrishon (3 квітня 2019 року) заявив: «Володимир Зеленський сто відсотків єврей. Він поки що не релігійний, але ми працюємо над тим, щоб принаймні він дотримувався Шаббату...».  

Відомий громадський діяч, публіцист, письменник, колишній рабин і глава юдейської общини Хабад м. Харкова Едуард Ходос (у липні 2014 року прийняв православ’я і відрікся від Талмуду) зазначив, що Зеленський «окормляється Хабадом» і «духовно наставляється на шлях істинний» рабином Дніпра і Дніпропетровської області Шмуельом Камінецьким». 

Травень 2019 р. Зустріч Зеленського з рабинами, під час якої йому подарували ексклюзивне видання Тори (єврейська Біблія) 

30 липня 2020 року Зеленський видав указ №303/2020, яким доручив уряду опрацювати питання надання трьом іудейським святам — Песах (звільнення євреїв із рабства єгиптян), Рош-Гашана (початок нового року) і Ханука («освячення», «відданість») державного статусу і подати на розгляд Верховної Ради відповідний законопроєкт. Залишилося дочекатися указу про єврейське «обрізання» українського народу, яке почалося з «тарифного геноциду».

За рахунок великої брехні, обіцянок, популізму, фільму «Слуга народу», заяв «достатньо перестати стріляти і буде мир», зустрітися з вбивцею Путіним «десь посередині» і «подивитися йому у вічі», Зеленський, обманом отримав пост президента України!

Україна – держава українців, а не національних меншин!

На початку червня 2020 року до Володимира Зеленського і Дмитра Разумкова (як керівників держави) звернувся Іван Ющук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член Головної ради Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка з гострим (але справедливим!) відкритим листом «Україна – держава українців, а не національних меншин».

Німеччина — держава німців. Польща — держава поляків. Ізраїль — держава євреїв. Цього ніхто не заперечить. А Україна — держава національних меншин?

Принаймні, як заявляє професор Іван Ющук, так випливає з останніх заяв президента України Зеленського (пресконференція 20 травня 2020 року) і голови Верховної Ради Разумкова (26 травня 2020 року в інтерв’ю «Главкому»): мовляв, національні меншини не влаштовує Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», його треба міняти.

У процесі підготовки до проголошення незалежності України Верховна Рада тодішньої Української РСР прийняла 16 липня 1990 року Декларацію про державний суверенітет України. У ній Верховна Рада, «шануючи національні права всіх народів», проголосила: «Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу». 

Отже, національної державності не російського, не польського, не єврейського, ні якогось іншого, а саме українського народу.

Професор Ющук також наголошує, що в українській державі має стояти питання про національні права саме українців, а не національних меншин, свідчить дальше положення Декларації: «Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя». Це аж ніяк не стосується ні росіян, ні поляків, ні євреїв, ні когось іншого.

Не було й нема потреби дбати про національно-культурне відродження росіян (у цьому сенсі їх на свій розсуд забезпечувала й забезпечує могутня Російська імперія), ні поляків (у них є своя держава), ні ще кого.

Ідеться про національно-культурне відродження українців, яких століттями фізично й морально нищила Російська імперія. Інакше нема потреби в цій державі та й підстав для її існування.

Мова й культура творить і згуртовує націю. Тому й тепер деякі сили (ОПЗЖ і СН – Авт.) прагнуть і далі мову й культуру українців трактувати в колоніальному дусі як зайвий непотріб. У тому числі й президент України та голова Верховної Ради України,  справедливо наголошує професор Іван Ющук.

Під час всеукраїнської акції «Мова об'єднує» з нагоди початку дії закону про державну мову. Київ, 16 липня 2019 року

Під час всеукраїнської акції «Мова об'єднує» з нагоди початку дії закону про державну мову. Київ, 16 липня 2019 року

Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» було розроблено й прийнято з великим запізненням на виконання положення другого абзацу статті 10 Конституції України, де сказано: «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Чи теперішнє керівництво української держави не розуміє значення слова «ЗАБЕЗПЕЧУЄ»? «Чи тільки вдає, що не розуміє?» — слушно ставить питання професор Ющук.

Тим часом відбувається відверте ігнорування конституційного Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а отже, й національних прав українців.

Зазначений закон ніяк не обмежує право національних меншин користуватися своїми мовами, розвивати їх, але, як сказано в Гаазьких рекомендаціях щодо прав національних меншин на освіту (1996 рік), «водночас особи, які належать до національних меншин, зобов’язані інтегруватися в більш широке суспільство держави через належне володіння державною мовою». 

Не українці у своїй державі мають пристосовуватися до національних меншин, а навпаки, якщо ті бодай поважають людей, серед яких вони живуть.

До відома національних меншин: Російська Федерація законодавчо «зобов’язує підтверджувати володіння російською мовою, знання історії Росії та основ законодавства РФ іноземних громадян, які звернулися для отримання дозволу на тимчасове проживання».

Навіть тимчасове проживання вимагає знання мови, історії і законів країни. Україна — вже не колонія, як була вона і як ще досі вважає дехто, засланий свого часу для зросійщення аборигенів, «дабы они (аборигени), за висловом Катерини ІІ, «не смотрели какъ волки къ лесу».

Повністю поділяючи викладені думки професора Івана Ющука і дякуючи йому за громадянську позицію, зауважу Зеленському.

Володимире, ти не український президент, не мій президент і не президент корінної нації — українців! І ніколи ним не станеш. За своєю ментальністю ти президент «Малоросії». Тобі з цим треба просто змиритися і негайно повернутися в «95-й квартал», там твоя парафія і «Малоросія». Рояль зачекався на тебе...

Володимире, пам’ятай про лист професора Івана Ющука і його слова «Україна — держава українців, а не національних меншин». 

Від себе додам: УКРАЇНЦІ, УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ ТАМ, ДЕ ЗВУЧИТЬ НАША РІДНА ДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА МОВА!

Українофобам всіх мастей настійливо рекомендую забиратися у свою здичавілу Московію, поки туди ще ходять потяги. Допоможу донести валізи до вагону і побажаю щасливої дороги… 

Українофоби, пам’ятайте: ВОНИ не здадуть вам Україну!

Володимире, вибачся перед Українським народом і йди з Богом

Своїми попередніми відкритими листами до тебе і цією статтею я переслідую одну мету — зберегти Українську Державу і отримати Перемогу над її ворогом — Російською імперією на чолі з «чахликом невмирущим».

Володимире, ти своїми діями, що мають ознаки державної зради, сприяєш «кривавому кремлівському карлику» Путіну і його куму Медведчуку перетворити Україну в сателіт Росії!

Повний дилетант і профан

Володимире, ти Путіну потрібен лише як знаряддя (бікфордів шнур або капсуль-детонатор), щоб спровокувати в Україні: міжетнічне або міжконфесійне протистояння, дестабілізувати політичну, гуманітарну або соціальну ситуацію, підштовхнути українців до масових протестів і за допомогою агентури спецслужб Росії і п’ятої колони московського окупаційного блоку «За життя» (керівництво якого — колишні агенти КДБ СРСР і агенти впливу Путіна) запалити громадянське протистояння, яке може перерости в силовий масштабний громадянський конфлікт, а далі – в громадянську війну.

Для захисту етнічних росіян, російськомовних громадян та вірян РПЦ в Україні, на їх "слізне" прохання, Росія під виглядом "миротворчої місії" зробить широкомасштабне вторгнення і окупує східно-південні регіони України, а можливо, і Київ. Папа Римський і ЄС будуть дякувати Путіну за припинення "брато-вбивчої війни" в Україні, з Росії знімаються санкції, Крим визнається російським, Україна перетворюється на конфедерацію або федерацію, де її суб’єкти мають ознаки державності. Мета Путіна – перетворити Україну в сателіт Росії як Білорусь, Абхазію, Південну Осетію, Придністров’я!

Володимире, ти цього не розумієш через свій молодий вік, відсутність життєвого, політичного, міжнародного і військового досвіду. Це — не твоя вина, це — твоя біда. Твоя вина в іншому — у безвідповідальності перед українським народом, коли ти — повний профан, дилетант у політиці, державному управлінні, безпековій і оборонній сферах — вирішив балотуватися кандидатом у президенти України! 

Детальніше про це я написав у статті «Недоумок при владі небезпечніший, ніж агент іноземної розвідки»

Не знаю, чи зрозумів ти, в чому ще є твоя провина перед етнічними українцями, які складають понад 80% (евреї — 0,2%) населення України. Якщо ні, то тут я тобі нічим допомогти не зможу. Як кажуть у народі: «Якщо тато з мамою не дали, то вже ніхто не дасть».

Володимире, ти можеш собі хоч на мить уявити, щоб президентом або прем’єр-міністром Держави Ізраїль раптом став араб? У Єгипті — єврей? У Польщі — німець? У Німеччині — поляк? У Франції — англієць? У Великій Британії — француз? У Фінляндії — росіянин? У Росії — українець? У Латвії — казах? У Литві — узбек? У Естонії — азербайджанець? У країнах Латинської Америки хто-небудь інший, окрім представника корінної нації держави? 

Володимире, заради збереження незалежності України (за яку впродовж століття віддали життя десятки мільйонів українців) прийди на найближче засідання сесії Верховної Ради і, відповідно до статей 108 і 109 Конституції України, особисто зачитай українською мовою заяву про свою добровільну відставку.

Вибачся перед українським народом за брехню, маніпуляції, популізм, «голобородька», порушення Конституції і законів, прав і свобод людини і громадянина, політичні репресії; вибачся за батька, який образив українців, обізвавши їх «тупою біомасою», і йди з Богом iз поста президента України.

Тобі буде аплодувати стоячи вся Україна з криками «браво!». Тебе закидають квітами (не вінками!) не лише у стінах парламенту, а й по всій країні, за те, що ти звільнив Україну від себе — посміховища і ганьби перед світом. А головне – це буде кроком до порятунку України!

Україна понад усе! 

Григорій Омельченко,  Герой України, кавалер ордена ООН «Діяння на благо народів»,  вищої відзнаки Канадського королівського легіону  ім. Пилипа Коновала — Хрест «Вікторія»,  генерал-лейтенант,  почесний голова Спілки офіцерів України


На цю тему:

 

 

 

 

 

 

 

Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Последние новости

Важно

Как эффективно контролировать местную власть

Алгоритм из 6 шагов поможет каждому контролировать любых чиновников.

Как эффективно контролировать местную власть

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републикация материалов: для интернет-изданий обязательной является прямая гиперссылка, для печатных изданий - по запросу через электронную почту. Ссылки или гиперссылки, должны быть расположены при использовании текста - в начале используемой информации, при использовании графической информации - непосредственно под объектом заимствования. При републикации в электронных изданиях в каждом случае использования вставлять гиперссылку на главную страницу сайта www.argumentua.com и на страницу размещения соответствующего материала. При любом использовании материалов не допускается изменение оригинального текста. Сокращение или перекомпоновка частей материала допускается, но только в той мере, в какой это не приводит к искажению его смысла.
Редакция не несет ответственности за достоверность рекламных объявлений, размещенных на сайте а также за содержание веб-сайтов, на которые даны гиперссылки. 
Контакт:  uargumentum@gmail.com