Имперский «рашизм»: бессмысленный и беспощадный

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Имперский «рашизм»: бессмысленный и беспощадный

Сьогоденність Росії — це загубленість в просторі і часі. Особливо в часі, і навіть не між минулим і майбутнім, а між минулим і теперішнім. Саме в такому стані знаходиться сучасний кремлівський імперіалізм, який з первісної дикунської стадії не зміг нарешті розвинутися на більш ефективніший неоколоніалізм або на найбільш цивілізовану і просунуту форму світового панування — глобалізацію.

Нагадаємо, що кінець епохи європейського колоніалізму, розпочатої Христофором Колумбом, було покладено в середині ХХ століття. Коли британські, французькі, голландські, бельгійські та інші колонізатори остаточно розпрощалися з переважною кількістю заморських територій. Класичним прикладом тому є добровільний вихід британців з Індії.

Зрозуміло те, що імперіалізм колоніального ґатунку певного часу став неефективним у господарчій площині, а тому війна США у В’єтнамі стала класичним конфліктом нового зразку — в Азії американці захищали у чистому вигляді свій зиск, а не територіальну цілісність, власну або союзників, як це було за часів Другої Світової, або Корейської війни, головним чинником якої стали ідеологічні розбіжності. Ідеологічне фарбування, звичайно, було властиво і американській агресії проти В’єтконгу, але лише до певної міри, і геополітичний інтерес в ній значно переважав.

Зауважу, що з того часу Захід намагається вести боєві дії виключно на обмеженому просторі, і не з метою тотальної окупації, а захисту інтересів в конкретних пунктах, на кшталт нафтових свердловин Іраку. І вдається він до подібного лише у випадку остаточного вичерпання «мирних» засобів, зокрема дипломатичних. Це обумовлено сучасною ринковою економікою, для якої війна не є мамою-рідною, бо веде до біржових коливань, фінансової нестабільності, тощо. Тобто до комплексного підвищення ризиків.

Останньої війною старого чисто імперсько-колонізаторського типу, напевно, було гітлерівське захоплення Європи. І дуже дико спостерігати сьогоднішню Росію, яка в епоху «інших військових» засобів, — біржі, курсу валюти, цін на сировину та хакерських атак, — намагається відхопити чужі території, як це робив «скажений Адік».

Проте загарбницька поведінка наших сусідів виглядає навіть не зовсім зрозумілою навіть з точки зору імперіалізму-колоніалізму колишніх часів.

Путін напевно був не найкращим учнем з предмету «політекономії». Адже теоретики наукового комунізму вважали, що колоніальна експансія у першу чергу обумовлена постачанням дешевої сировини до метрополій, а також розширенням ринків збуту. І тут виникає низка питань. Якою сировиною багатий Крим? Наскільки глобальним споживачем російської продукції може бути менш ніж два з половиною мільйони населення півострова? Що надмірно продукує суцільно залежна від товарного експорту Росія? Для чого їй за будь яку ціну потрібні додаткові ринки? Особисто я відповідей не знаходжу. З економічної точки зору — це суцільне безглуздя.

Націонал-соціаліст Гітлер, окрім згаданих вище класичних імперіалістичних цілей, також мав на меті розширення життєвого простору для громадян часто-густо населеної Німеччини. Проте Крим також виглядає не дуже привабливим і для вирішення цієї проблеми. З одного боку, це майже карликова територія, у порівнянні з величезними просторами Росії. А з іншого, щільність населення РФ настільки низька, що питання простору для глобального виживання «русськіх надлюдей» може викликати хіба що усмішку.

В Росії вдосталь регіонів, що вмирають, і котрі доцільно було би заселяти «фольксруссен», що бажають, з певних міркувань, жити «со своим народом». Але для цього треба надавати щось матеріальне, щоби заохотити, привабити «незадоволених життям», інакше кажучи, створити умови. Проте корумпована і крадійська Росія не йде цим шляхом. Адже їй зручніше і вигідніше мати «коханих росіян» за кордоном, де вони є дуже зручним інструментарієм геополітики. Кримчанам Кремль готовий видавати паспорти вже сьогодні, а багато хто з етнічних росіян, котрі втекли від озброєних конфліктів в Азії, дотепер не можуть надбати російське громадянство, вже на самій території хабарницько-бюрократичної РФ.

На мій погляд, уваги також заслуговує різниця у глобальній тактиці Гітлера і Путлера. Навіть фюрер не діяв настільки несамовито, як кремлівський карлик. А саме, «австрійський художник» до останнього вів дипломатичні війни, під час яких «вималював» Мюнхенські домовленості та Пакт Ріббентропа-Молотова.

Лише після цього Гітлер зважився на широкомасштабну війну. До того ж у Адольфа вистачало союзників — наддержава Італія, «азіатський тигр» свого часу Японія, власноруч створена Словацька воєнна республіка, Румунія, Фінляндія, Туреччина, Угорщина, Болгарія. Фашистську Німеччину ідеологічно і морально підтримували Португалія і Іспанія.

В тему: «Бархатная оккупация» Крыма: Путин — прямой наследник Гитлера

Путін у своїх загарбницьких змаганнях залишився на самоті, один проти всього світу. Навіть двох його «союзників» — Північну Корею та Сірію — не можна називати повноцінними спільниками. По-перше, обидві країни перебувають в ізоляції, не маючи потенціалу впливати на перебіг світових подій.

А по-друге, яка ідеологічна спільність може існувати між капіталістом-нафтовим торгашем Путіним та соціалістом Асадом або корейськими комуністами? Все, що об’єднує цих «таваріщєй» — це антиамериканизм, якому вони не здібні протиставити щось путяще. Тобто подібні союзи є деструктивними за власною суттю, а тому не можуть «креативити» навіть у сенсі негативізму.

Безсумнівно навіть обидва головні союзники Росії по Митному Союзу, Білорусь і Казахстан, ніколи не підтримують Кремль щодо імперської політики стосовно Криму. Лукашенко рішуче виступив за територіальну цілісність України, а Назарбаєв навіть почав укріплювати кордони з Росією. Адже свого часу доволі значні території Казахстану належали до російської автономії у складі СРСР.

До речі, як цинічно би це не звучало, але нинішня ситуація в Криму скоріше за все сприятиме глобальному зближенню України із Заходом. І з цієї точки зору тактика Кремля в плані власної геополітики суцільно абсурдна. По суті, Росія фактично підштовхує Україну і Європу до взаємних обіймів, чому одночасно чинить супротив всім своїм єством. Тобто ми спостерігаємо глобальну стратегічну непослідовність дій Кремля.

До того ж, Росія нагадує недолугого п’яницю, котрий підпалює ґніт, сидячі на пороховій діжці — нагадаю, що РФ складається з восьми десятків суб’єктів, в деякими з яких, на кшталт Дагестану, вже не перший рік триває партизанська громадянська війна. Шкода, що самогубці, прибічники і поплічники Путіна, в шовіністичному захваті геть забули про це.

Тому на звершення хочеться нагадати про те, що Російська імперія виникла після походів Петра Великого на Крим, метою яких була незгода подальшої сплати данини Кримському ханству. Саме цей факт неймовірно збурює російську підсвідомість, зокрема представників широких народних мас. «Отсюда, із Крима і пошла земля рассейская...»

Адже саме тоді завдяки Петру Московський улус Золотої орди і перетворився на «Велікую Рассію». Саме тоді «велікороси» в повній мірі відчули себе месіями Третього Риму і Імперії Чингізхана. Так, сталося це завдяки Кримській війні! Напевно ця пасіонарність химерного мислення затьмарює залишки розуму путлерівських імперців — російської еліти та широких мас, відволікаючи їх від засадового раціонального, господарчого мислення.

Хочеться вірити, що сьогодні на півострові розпочинається останній акт великоімперського шоу — як прийшло, так і пішло, завіса вже незабаром, і коло нарешті замкнеться.

Дмитро Палагнюк, спеціально для видання «Аргумент»


В тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Важно

Памятка потребителям при посещении оккупированных территорий Крыма

Предлагаем внимательно изучить советы и рекомендации перед принятием решения о совершении любых сделок в самом Крыму и с участием юридических лиц, осуществляющих деятельность на полуострове.

Памятка потребителям при посещении оккупированных территорий Крыма

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републикация материалов: для интернет-изданий обязательной является прямая гиперссылка, для печатных изданий - по запросу через электронную почту. Ссылки или гиперссылки, должны быть расположены при использовании текста - в начале используемой информации, при использовании графической информации - непосредственно под объектом заимствования. При републикации в электронных изданиях в каждом случае использования вставлять гиперссылку на главную страницу сайта www.argumentua.com и на страницу размещения соответствующего материала. При любом использовании материалов не допускается изменение оригинального текста. Сокращение или перекомпоновка частей материала допускается, но только в той мере, в какой это н