Версия для печати
Одна дванадцята
25 лютого уряд ухвалив постанову про внесення змін до низки інших постанов. Відповідно до цих змін, “для надавачів медичних послуг, які розташовані на території, на якій введено воєнний стан, запланована та фактична вартість медичних послуг за всіма пакетами медичних послуг, передбаченими розділом II цього Порядку, на місяць розраховується як 1/12 від загальної орієнтовної ціни договору, починаючи з місяця введення воєнного стану. Положення розділу II цього Порядку щодо розрахунку фактичної вартості медичних послуг для всіх пакетів медичних послуг не застосовуються”.
Читайте також: Безкоштовні послуги для пацієнтів з інфарктом чи інсультом – пояснення НСЗУ
Якщо коротко, це означає, що гроші більше не ходять за пацієнтом. І, можливо, не ходитимуть за пацієнтом до кінця воєнного стану, якщо не будуть внесені інші зміни в законодавство.
Всі медичні заклади отримують 1/12 від свого запланованого річного бюджету, незалежно від того, скільки вони надають медичних послуг і як вони їх надають. Моніторинг якості послуг також не проводитимуть.
Навіщо це було зроблено?
Для того, щоб зберегти лікарні, які не можуть повноцінно працювати через війну – потрапили під окупацію, знаходяться на лінії зіткнення, які обстрілюють і т.д.
Урядовці непокоїлися, що деякі лікарні не зможуть виконати умови договорів, підписаних з Національною службою здоров’я України, і що кількість наданих в них послуг буде значно нижчою за заплановану, оскільки пацієнти евакуюються в більш безпечні регіони країни. Тому ухвалили рішення фінансувати їх за планом, а не по факту. І решту закладів заодно теж (бо це можна було зробити швидко і просто).
Що ж, ця частина плану уряду спрацювала – всі заклади функціонують (крім знищених росіянами, звісно), і пацієнти можуть отримати в них послуги. Отже, рішення було ефективним. Хоча ми не перевірили, як би працювала система без цього рішення (неможливо провести якісь історичні паралелі, немає на що спертися).
Очевидно, що були втрачені деякі можливості, які дає принцип “гроші ходять за пацієнтом” – зокрема, спроможність, швидко та гнучко реагувати на зміни, що відбуваються в медзакладах.
Наприклад, втрачено мотивацію для лікарів підписувати декларації з пацієнтами-переселенцями і взагалі конкурувати за пацієнтів.
Цікава історія з психіатричними лікарнями, які завжди скаржилися на недостатнє фінансування. Зараз до лікарень у Києві та на заході країни евакуювали частину психіатричних пацієнтів з інших територій. Кількість пацієнтів у них збільшилася, але грошей у закладах більше не стало. Волонтери розповідають, що в деяких психіатричних лікарнях пацієнтів клали на підлозі на матрацах. Які теж купили волонтери.
Читайте також: Медична реформа: МОЗ провалило розяснювальну роботу і з лікарями, і з населенням
Та волонтерська допомога не має ставати правилом – здається, час вже, принаймні частково, повертатися до гнучкої системи, яка дозволить оперативно реагувати на зміни і забезпечувати нові потреби лікарень. Можливо, система працюватиме ефективніше, якщо все ж відбуватиметься перетікання грошей за пацієнтом?
Те саме стосується і моніторингу виконання умов договору. Зрозуміло, що проводити моніторинг роботи лікарень Херсона – неможливо і недоречно. Херсон окупований, лікарні працюють і надають допомогу мешканцям, за що їм велика шана. Та в більш спокійних регіонах моніторинг допоміг би зрозуміти, які проблеми є в закладах та що із цим треба робити.
Хоча деякі не дуже успішні заклади раді такому, як зараз, фіксованому стану, і воліли б залишатися в ньому якомога довше. Адже це дозволяє їм не вирішувати управлінські проблеми, накопичені за попередні десятиліття існування.
Нема часу вносити дані
Та ж постанова уряду скасувала обов’язкове внесення даних в електронну систему охорони здоров’я.
Це могло б стати справжньою катастрофою для української охорони здоров’я, оскільки на основі цих даних робляться висновки про те, що відбувається в системі – заповненість лікарень, динаміка захворювань, роботу персоналу і так далі. Та, як запевнила LB.ua очільниця НСЗУ Наталія Гусак, українські лікарні продовжують вносити всі дані в систему, попри необов’язковість. (Інтерв’ю з пані Гусак на цю тему читайте незабаром на LB.ua).
Не вносять дані в систему лише ті заклади, які знаходяться в окупації або на лінії зіткнення. Деякі заклади були відключені від системи, в тому числі і з метою її безпеки. За словами пані Гусак, лише близько ста закладів з п’яти тисяч зараз не вносять дані в систему.
В самих лікарнях кажуть: вони дійсно вносять дані, тому що розраховують, що на їх основі формуватимуться бюджети закладів на 2023 рік. Насправді, дуже хороша новина. Це свідчить про те, наскільки глибоко реформа вросла в систему охорони здоров’я і наскільки швидко приживаються зручні інструменти навіть всередині таких консервативних установ, як лікарні.
Втім, важко зрозуміти рішення уряду – дозволити не вносити дані одразу всім закладам. Тобто, це нормальне рішення для лютого, коли ми ще не знали, де буде лінія фронту. Але воно є дивним для червня, коли вже очевидно, що ніщо не заважає вносити дані лікарням у Львові чи Вінниці.
Читайте також: Західні партнери застерегли Україну від змін у медреформі (ДОКУМЕНТ)
Медична освіта під дружнім вогнем
Знаєте, що таке френдлі фаєр? Це одна з найбільш сумних речей на війні – коли свої, не розібравшись, стріляють по своїх же. Щось таке відбулося цього тижня у темі медичної освіти.
Міністерство охорони здоров’я скасувало мінімальний прохідний бал для вступу на медичні спеціальності. Якщо раніше вступник, який хоче стати лікарем, мав отримати не менше 150 балів під час проходження ЗНО, то тепер бал має бути не нижчим за 100. При чому 100 балів – це мінімальний рейтинговий бал ЗНО, гірше здати неможливо.
Тут треба нагадати, що в попередні роки держава узяла курс на зменшення кількості вступників-медиків і підвищення якості їх освіти, оскільки в Україні є велика проблема з підготовкою лікарів, а поганий лікар – це смерть для пацієнта. Йшлося також про те, що необхідно зменшити і кількість університетів, частина з яких існує, по суті, для заробляння грошей на іноземних студентах.
Чим більше студентів-бюджетників набирає університет, тим більше він може взяти контрактників. Тому прохідний бал 150 встановлювався з боєм, і керівництво медуніверситетів просто мріяло його скасувати. Тим більше, що відсіювання в процесі навчання в медуніверситетах також працює дуже слабко, про що ми вже раніше писали.
І от він – постріл собі в ногу: в медуніверситети прийматимуть вступників, чиї бали показують повну відсутність здібностей та бажання вчитися. Майже всі вони стануть лікарями.
В МОЗі таке рішення пояснили асиметрично – мовляв, бал знизили тому, що цього року абітурієнти не змогли добре підготуватися до вступу. Хоча, власне, війна припала лише на останні 4 місяці навчання, і навряд чи ті, хто вчився сумлінно, не зможуть скласти вступний тест.
Насправді, за інформацією джерел LB.ua в міністерстві, це рішення було пролобійоване радою ректорів при МОЗ. Зокрема, ректором Запорізького медуніверситету. Очільники медичних вишів бояться, що не зможуть набрати достатню кількість студентів. Інтереси пацієнтів при цьому не враховуються.
Виправдовуючись, керівництво МОЗу також наголошує, що знизили лише на час воєнного стану. Не забудьте, будь ласка, повернути все, як було, а ми будемо за цим стежити.
Пам’ятати про головне
У будь-якій справі важливо пам’ятати: що і навіщо ми робимо. Тоді будь-які кроки можна перевірити на відповідність меті.
Навіщо взагалі проводилася реформа системи охорони здоров’я? Її кінцева мета – покращити надання медичної допомоги. Моніторинг надання послуг, “гроші за пацієнтом”, реформа медичної освіти – це кроки до того, щоб пацієнт міг отримати якісну і вчасну допомогу. Щоб українці все менше стикалися з вимогами дати хабар і з некомпетентними лікарями.
Війна завдала удару по всіх сферах життя, і не завжди вдається втримати встановлену раніше планку. Проте дуже важливо пам’ятати, де ця планка була, і, занагоди, повернутися до неї якнайшвидше – відновити моніторинг, обов'язковість внесення даних в електронну систему, принцип “гроші за пацієнтом”, вступний бал для охочих стати лікарями.
Адже війна триває не тільки на фронті, але й в тилу. Для перемоги нам потрібні якісні зміни та ефективна держава. Відмовляючись від якісних змін, ми ставимо під удар, в тому числі, і тих, хто б’ється на передовій, збільшуючи ціну, яку українці платять за перемогу.
А тим, хто повернеться, нам доведеться подивитися в очі і сказати: “Поки ви захищали Україну, ми зробили оце і оце. Дивіться, стало краще”.
—
