Енн Епплбаум: окупанти не були готові до того, що лідерами можуть виявитися навіть сільські голови

Версия для печати

Військове вторгнення, яке Росія розпочала проти України, називають найбільшою війною у Європі з часів Другої світової.

Але поки увага більшості журналістів прикута до лінії фронту, постачання зброї чи обстрілів підконтрольної уряду України території, група українських та західних журналістів, правозахисників та юристів взялася за документування злочинів, що чиняться там, куди не дістаються кореспонденти провідних видань – в зоні російської окупації, містечках і селах, які опинилися за лінією фронту, там, де немає законів та справедливості, де панує безкарність і нелюдська жорстокість.

Матеріали Reckoning Project, разом з подорожами до Києва та нещодавно звільнених територій, зокрема на Херсонщині, лягли в основу нового дослідження, над яким працює відома американська журналістка Енн Епплбаум. Вона є постійною дописувачкою часопису Atlantic та авторкою кількох книжок на тему злочинів тоталітарних режимів: «Червоний голод: війна Сталіна проти України», «Залізна завіса: Розгром Східної Європи 1944–1956 рр.» та «ГУЛАГ: Історія», яка отримала Пулітцерівську премію 2004 року за нон-фікшн.

Енн Епплбаум 

29 березня у стінах Українського дослідницького інституту в Гарварді вона розповіла про те, що їй як дослідниці тоталітарних режимів здалося знайомим, а що здивувало навіть після досліджень Гулагу і Голодомору. Відповідаючи на запитання дослідників та студентів, які прийшли послухати її лекцію, вона розповіла, що думає про те, чи можна дії російських військових вважати геноцидом, і про те, в чому вона вбачає причини російської жорстокості.

Читайте також: Оксана Забужко: "Ви слухали росіян 300 років, що ви з того зрозуміли?!"

Слово «окупація» мало означати минуле, але Росія повернула його з історичних архівів

Саме поняття «окупація», каже Епплбаум, мало стати історією часів Другої світової війни.

«Протягом двох-трьох поколінь здавалося, що це все в минулому. Коли я писала про радянську окупацію Східної Європи, що тривала з 1944 по 1956 рік, мені здавалося, що я пишу про минуле, що це історія з архівів, і я не пишу про сучасне, чи майбутнє», – каже дослідниця. 

Але з російським масштабним наступом на Україну в лютому 2022 року, зазначає вона, виявилося, що історія повернулася з архівів – політика та заходи, які російські війська намагалися впроваджувати на окупованій території України, дуже нагадували ті, які радянська влада впроваджувала на окупованих територіях Східної Європи: у Польщі, Угорщині, країнах Балтії, у Чехословаччині.

«Було очевидно, що російська ФСБ з невеликими нюансами використовувала старі сценарії НКВД – як підкорити населення, змінити його звички, і навіть його ідентичність. Всі ці речі були випробувані раніше, і їх повторювали зараз», – каже Епплбаум.

Читайте також: Як Росія вчиняє геноцид: спочатку йде дегуманізація, а за нею настає масове вбивство

До проукраїнської еліти, на думку окупантів, належав навіть сільський голова

Про те, чим для українців виявилася російська окупація, дослідниця розповіла на прикладі сільського голови Старої Збруївки, села у дельті Дніпра на Херсонщині. Віктор Маруняк був обраний громадою села. На відміну від радянських часів, чи нинішніх російських порядків, де керівників насправді призначають, навіть якщо проходять вибори, він почувався відповідальним за людей своєї громади, наголошує Епплбаум.

Коли почалися бої, невдовзі з’явилися і перебої з продуктами, тож Маруняк разом зі своєю громадою організували продуктовий фонд для нужденних родин, пізніше і медичний. Для охорони села люди організовувалися у патрулі. Тож коли в село мали увійти російські війська, він збирався говорити з ними як представник місцевої влади.

Але росіяни, які увійшли в село на Херсонщині, були не готові зустріти таких людей, як Маруняк, каже Епплбаум. Вони були не готові їх зустріти в Бучі, в Ірпені, на Харківщині та Запоріжжі. «Вони думали, що вступають на територію, якою керує мала невпевнена у собі та непопулярна еліта, яку потрібно знести: заарештувати, вбити, вигнати, чи депортувати. Вони думали, що це не буде важко», – каже Епплбаум.

Так вони збиралися вчинити з усіма, починаючи від президента Володимира Зеленського, і нічого нового в цьому не було, зауважує дослідниця, бо так поводилися радянські солдати, які входили на територію Польщі чи країн Балтії під час Другої світової війни. Вони прибували туди не лише зі списком прізвищ людей, яких вони хотіли заарештувати, але і зі списком типу людей, яких вони мали позбутися, нагадує дослідниця.

Наприклад, у Польщі такий список затверджував сам Сталін, і він включав представників місцевої влади, службовців поліції, лідерів політичних партій та членів їхніх родин. Всіх їх, як ворогів, належало заарештувати і знищити. Подібні списки були і для України, деякі з них стали публічними, бо їх розсекретила американська розвідка.

Але росіяни не були готові до того, що лідерами можуть виявитися навіть сільські голови, бо відповідальність сільського голови перед громадою та почуття патріотизму здавалися їм неможливими. Тому, для того, щоб дізнатися, чи не очолює він якесь збройне підпілля, вони катували 60-річного чоловіка впродовж кількох днів та погрожували вбити його родину. Врешті йому вдалося втекти з катівні, яку влаштували окупанти, і тепер він перебуває в одній з країн Балтії.

Але Маруняку ще пощастило. Бо, за даними українського уряду, мери, заступники мерів та інші місцеві керівники більшості з 49 міст Херсонської області були заарештовані або викрадені, а деякі просто зникли, каже Епплбаум.

Читайте також: Енн Епплабаум: Чому Путін, як колись Сталін, так боїться України

Російські окупанти поводяться так, ніби ніколи не бачили волонтерів у своєму житті

На відміну від радянських часів, зазначає Епплбаум, росіяни, які прийшли окупувати Україну, знали, що потрібно знищити, але не знали, що потрібно збудувати натомість. Колаборанти, яких росіяни знайшли в Україні, на відміну від підготовлених у Москві польських кадрів часів Другої світової, були випадковими людьми, каже Епплбаум, і не мали знань про те, як керувати будь-чим. Вивісивши тут і там російські чи радянські прапори, окупанти не турбувалися про те, щоб залучити окупованих українців на свій бік.

Ще однією категорією людей, які викликали цілковите нерозуміння росіян, були волонтери – люди, які керували недержавними організаціями, які спонтанно організовувалися, допомагали іншим. Як каже Епплбаум, у Росії держава намагається знищити будь-яку незалежну активність громадян, тож російські солдати досі не стикалися з таким явищем.

Коли вони арештовували таких людей, то намагалися через катування дізнатися про те, чи не організовують вони продуктовий фонд за завданням СБУ чи ЦРУ, подібно до того, як радянська влада підозрювала, що польські скаути були частиною антирадянської змови. Ті, що пройшли ці катування і вижили, розповідають, що запитання, які ставили росіяни, свідчили, що вони вперше бачили перед собою волонтера і не вірили в його існування.

Один з дослідників Reckoning Project вважає, що величезна кількість «фільтраційних таборів» на окупованих територіях пояснюється цим завданням – потрібно було ізолювати всіх лідерів, але «ідея лідерів розширилася», тепер ним може стати майже кожний українець.

Читайте також: Едвард Лукас: росія програє війну, слід готуватися до наслідків

Ненависть до всіх, кого не можна контролювати, і неспровокована жорстокість

Як каже Епплбаум, особливо вражає дослідників неспровокована жорстокість, з якою почали діяти російські окупанти – нічого з того, що робили, чи говорили цивільні українці, не могло стати причиною такої поведінки.

«Лише розчарування росіян власною неспроможністю змусити українців слухатися їх, їхня нездатність взагалі зрозуміти Україну може дати якусь підказку щодо такої жорстокості», – каже дослідниця.

«Сучасна російська окупація належить до давньої і потворної традиції російського імперіалізму і радянського геноциду. Москва хоче знищити Україну як окрему країну та саму українську ідентичність. І окупанти думали, що це завдання буде легким, тому що вони, як і Путін, виходили з того, що Українська держава і українське суспільство слабкі, бо так їм сказали, і вони в це вірять», – каже Епплбаум.

Вона зауважує, що російська окупація потрапила у зачароване коло – розчарування та некомпетентність веде до насильства, насильство до більшого опору, опір до ще більшої жорстокості.

«І це є логікою геноциду, який відбувається прямо зараз на окупованих росіянами територіях», – каже Епплбаум. За словами мера Маруняка, росіяни намагаються знищити цивілізацію, якої вони не розуміють.

—

Наталія Чурікова, опубліковано у виданні Голос Америки

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце»
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання
• Воєнні злочини Росія проти дітей України 
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?»
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18)
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина?