Справа російського вбивці Шишимаріна: як прокуратура проігнорувала спільний умисел

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Чи правильною є позиція прокуратури, яка погоджується з пом’якшеним вироком й відмовляється притягувати подільників Шишимаріна?

“Проїхавши метрів п’ятсот, ми побачили цивільного чоловіка, який розмовляв по телефону. Прапорщик Макеєв наказав Шишимаріну стріляти в цивільного, аргументуючи це тим, що останній може їх “здати” військовим ЗСУ. Обвинувачений не став виконувати даний наказ. В цей час повернувся невідомий свідку військовослужбовець РФ, що сидів на передньому сидінні, та наказовим тоном почав кричати на Шишимаріна, примушуючи виконати наказ, аргументуючи це тим, що їх можуть “здати” військовим ЗСУ. Коли ми порівнялися з цивільним, під натиском невідомого військовослужбовця РФ Шишимарін випустив коротку автоматну чергу в сторону цивільного”, – йшлося у вироку Солом’янського райсуду Києва від 23 травня, яким воєнного злочинця сержанта Вадима Шишимаріна засудили до довічного ув’язнення.

Процитовано показання під присягою свідка прокуратури – рядового ЗС Росії Івана Мальтісова. Він разом із Шишимаріним та ще трьома окупантами – прапорщиком Макєєвим, старшим лейтенантом Калініним та “невідомим за званням” Куфаковим – 28 лютого перебував у вкраденій цивільній автівці в селі Чупахівка Сумської області, коли Шишимарін застрелив мирного українця, 63-річного пенсіонера Олександра Шеліпова.

Читайте також: Російського військового злочинця Шишимаріна засудили до довічного ув'язнення

На основі цих слів, а також показань самого Шишимаріна й обвинувального акту, суд першої інстанції дійшов висновку, що обтяжуюча обставина покарання – вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, оскільки “дії обвинуваченого Шишимаріна та особи 1 (Куфакова) були поєднані єдиним спільним умислом та спрямовані на порушення законів та звичаїв війни, що поєднані із умисним вбивством”. Також до довічного ув’язнення, за рішенням першої інстанції, призвело й те, що обтяжуючою обставиною Феміда вважала вбивство цивільного мешканця саме похилого віку.

Однак 29 липня Київський апеляційний суд пом’якшив вирок воєнному злочинцю Шишимаріну до 15 років тюрми, бо прибрав з мотивувальної частини ці дві обтяжуючі обставини.

У виданні “Новинарня” спробували розібратися:

  • чи був спільний умисел російських солдатів на вбивство цивільного мешканця?

  • чому покарання поніс тільки виконавець, який натиснув на гачок, якщо очевидно, що в Чупахівці разом із ним орудувала ціла група окупантів – стріляла по авто, відбирала їх, обговорювала вбивство Шеліпова?

  • чи правильною є позиція прокуратури, яка погоджується з пом’якшеним вироком й відмовляється притягувати подільників Шишимаріна?

Нагадаємо, йдеться про перший в Україні вирок окупантові за воєнний злочин під час повномасштабного вторгнення РФ, і відповіді на ці питання є важливими й визначальними для наступних подібних процесів.

Росіяни все валять на загиблого “незвичайного солдата”

21-річний зенітник з Іркутської області, командир відділення військової частини №32010 ЗС РФ (13-й танковий полк 4-ї танкової Кантемировської дивізії), Вадим Шишимарін каже, що вважав безпосереднім командиром у бойовій обстановці Куфакова та в стресі виконав його наказ. Чому? Бо той сидів на передньому сидінні, тиснув морально та командним тоном наказував убити селянина.

Сержант визнав, що цього військовослужбовця раніше не бачив та не знає його військового звання.

Суд дійшов висновку, що він не зобов’язаний був виконувати наказ особи, яка не є його безпосереднім командиром та не відноситься до його підрозділу, а в захопленому “фольксвагені” нікого із його прямих командирів не було.

Читайте також: Обмін полоненими: "Слуга народу" хоче звільняти навіть російських військових злочинців

Убитий росіянами Олександр Шеліпов

Взагалі з почутого в суді першої інстанції у травні складалося стійке враження, що Шишимарін та його побратим Мальтісов усе валили на Куфакова, якого після поранення внаслідок вдалої засідки місцевих мисливців кинули вмирати. Їм нібито було відомо про Куфакова лише те, що це “незвичайний солдат” із відділу розвідки. Пацани запевняли, що вважали його “офіцером” через “поважний вік, бо в російській армії особа у 25-30 років уже повинна мати вище звання”. Та слухалися, бо той сидів попереду в машині, як командир.

Адвокат Шишимаріна Віктор Овсянніков теж переконує, що лейтенант Калінін самоусунувся від командування та ховався в багажнику – мабуть, під авторитетом того ж “офіцера” Куфакова.

Однак “незвичайний солдат” не вижив, тому розповісти свою версію подій не зможе.

Кримінальне провадження щодо вбитого російського вояки, природньо, українські правоохоронні органи не відкривали.

В обвинувальному акті немає жодної інформації про спільний умисел бодай якихось російських військовослужбовців убивати цивільного мешканця. Також

В ОБВИНУВАЛЬНОМУ АКТІ НЕМАЄ ФОРМУВАЛЮВАННЯ ЩОДО ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ГРУПОЮ ОСІБ.

Прокуратура дійшла висновку, що склад воєнного злочину є в діях Шишимаріна, тож судити мають лише його.

Грець уже з тим Куфаковим і Калініним (припустимо, він таки в багажнику). А ось прапорщик Макєєв. Він брав участь в умислі на вбивство, чи його вигороджування – вигадка для пом’якшення вини?

Свідок сторони обвинувачення – російський військовослужбовець рядовий Іван Мальтісов

Щодо Макєєва привернули увагу показання підсудного Шишимаріна та свідка Мальтісова.

“Макеєв не був моїм безпосереднім командиром, він з іншого підрозділу, однак я його знаю. За відсутності командира всі обов’язки бере на себе заступник командира взводу, він теж знаходився в колоні, однак у машині його не було, на себе ці обов’язки взяв прапорщик, якому я зобов’язаний був підкорюватись”, – сказав у суді першої інстанції Шишимарін.

Він та Мальтісов розповідали, що саме прапорщик Макєєв першим наказав убити селянина, бо той може “здати” їх Збройним силам України. Проте Шишимарін його наказ не виконав, а невдовзі послухався агресивного “незвичайного солдата” Куфакова.

Прокурор тоді пояснював журналістам, що не відкрив кримінальну справу щодо Макєєва, бо дослідив, що Шишимарін міг не виконувати його наказ та розумів це.

Читайте також: Бив неповнолітню по голові зброєю і душив - Чернігівська прокуратура повідомила про підозру 2 рашистам

Один за всіх?..

Варто зауважити, що в обвинувальному акті є опис того, як російські окупанти, після знищення їхньої колони, незаконно заволоділи двома автівками цивільних мешканців та, вірогідно, вчинили замах на вбивство водія.

Село Чупахівка Охтирського району Сумської області відоме своїм цукрозаводом. Фото: https://ukrainaincognita.com

“Приблизно о 10 год. 30 хв. на автодорозі між смт Чупахівка та селом Грінченкове вказаними військовослужбовцями був помічений автомобіль сірого кольору марки “Фольксваген Пассат” д.н.з. ВМ 4571 ВХ (кузов універсал), яким керував Арехов В.М. та рухався їм назустріч зі сторони села Довжик в напрямку села Грінченкове.

У подальшому, коли автомобіль “Фольксваген Пассат” (…) порівнявся з військовослужбовцями ЗС РФ, останні, діючи з метою заволодіння цим автомобілем, здійснили ряд пострілів зі своєї автоматичної зброї у бік вказаного автомобіля, в результаті чого пошкодили в ньому кузов, лобове скло та переднє ліве колесо. При цьому Арехов В.М. зупинився, швидко перебрався на переднє праве сидіння, відкрив праві передні двері та, з метою збереження власного життя і здоров’я, покинув свій автомобіль, сховавшись на узбіччя з правої сторони дороги. Після закінчення обстрілу автомобіля (…) п’ять військовослужбовців РФ, разом зі своєю зброєю, а саме автоматами Калашникова, сіли в нього”, – написано в обвинувальному акті.

Після вбивства пенсіонера Шеліпова ті ж самі п’ятеро окупантів заволоділи ще однією цивільною автівкою та погрожували її власнику.

Ось що про це каже обвинувальний акт: “…Після цього Макеєв О.О., Мальтісов І.В., Шишимарін В.Є., Калінін О.Ю. та Куфаков І.В. продовжили рух на автомобілі “Фольксваген Пассат” в напрямку мосту через річку Ташань, рухаючись через який, зустріли автомобіль “ВАЗ 2109” білого кольору, державний номерний знак 553-89 СА, під керуванням громадянина України Кузьменка В.В., який рухався їм назустріч. У подальшому Макеєв О.О., Мальтісов І.В., Шишимарін В.Є., Калінін О.Ю. та Куфаков І.В., погрожуючи Кузьменку В.В. застосуванням своєї автоматичної зброї, близько 11.00 годин заволоділи автомобілем “ВАЗ 2109″ та продовжили на ньому рух у бік села Перелуг Охтирського району Сумської області”.

Читайте також: Створено базу даних командирів з рф, які беруть участь у війні в Україні

Але прокуратура станом на сьогодні не інкримінувала російським військовослужбовцям вчинення за спільним умислом низки кримінальних правопорушень групою осіб. Перед українською Фемідою постав лише Вадим Шишимарін, який натис на гачок автомата Калашникова та вбив цивільну людину.

Як “Новинарня” вже розповідала, його старші за званням поплічники давно в Росії. 13 квітня Макеєва та старшого лейтенанта Калініна віддали в РФ за обміном. Для суду це підтверджується листом заступника генпрокурора про погоджений список полонених із проханням їх передати.

Прокурори ОГП у справі Шишимаріна Андрій Синюк та Ярослав Ущапівський

Водночас у травні в коментарі “Новинарні” прокурор ОГП Андрій Синюк казав, що Калініна й Макеєва під час слідства допитували. Але їхні свідчення не понесли до суду, бо їхні слова не визнали доказами.

Зауважимо, після вердикту про довічне ув’язнення Шишимаріна Синюк повідомив, що прокуратура дослідить повний текст вироку і з огляду на це, можливо, перевірятиме інформацію щодо наявності чи відсутності спільного умислу окупантів на вбивство мирного жителя. Для обвинувачення не лише одного Шишимаріна.

“Ми повністю вивчимо повний текст цього рішення, він складає не один аркуш, після цього будемо приймати рішення. Я також сприймав це на слух, треба подивитися, чим суд мотивував та обґрунтував спільний умисел. За такою необхідністю це не складе жодної проблеми, бо можна буде судити заочно. Особи їхні повністю встановлені та допитані, і в разі потреби буде вжито всіх заходів для притягнення їх до кримінальної відповідальності, – казав Синюк про ймовірних подільників засудженого.

Якби спільний умисел між Макєєвим та Шишимаріним правоохоронні органи підтвердили, прокуратура могла б відкрити кримінальне провадження щодо Макєєва та судити його заочно, за відсутності в Україні.

Заочне засудження – спектакль без виконавця головної ролі, що дає можливість відбутися правосуддю та встановити правду, а також докластися до загального процесу в міжнародному вимірі. Подекуди суди в заочних кримінальних провадженнях щодо російських окупантів в Україні вже тривають. Водночас відомо, що в реальності такий спеціальний розгляд переважно не призводить до жодних правових наслідків для обвинуваченого. Тож українські правоохоронці можуть не вважати такі справи пріоритетними. Тому й не поспішають їх відкривати.

Але факт, що у випадку з Шишимаріним правоохоронні органи після рішення суду про наявність спільного умислу групи осіб не вважали за потрібне це перевірити та обмежились встановленою інформацією в ході слідства.

29 липня в коментарі “Новинарні” прокурор Андрій Синюк повідомив наступне: “До вступу вироку в законну силу жодні слідчі дії в цьому напрямку не проводилися. У ході досудового розслідування факту дій Шишимаріна за спільним умислом не встановлено. Вирок апеляційного суду вступає в силу негайно й підтверджує саме версію прокуратури та спростовує позицію суду першої інстанції”.

Читайте також: Воєнні злочини Росія проти дітей України

Зверніть увагу. Також прокурор проінформував, що показання проти прапорщика Макєєва російські солдати не давали на досудовому розслідуванні, а заявили про його вказівку вбити цивільного виключно в суді першої інстанції. Раніше про роль Макєєва у вбивстві селянина правоохоронці не чули, в обвинувальному акті про це – нічичирк.

Судова колегія у справі Вадима Шишимаріна: Олександр Бурлака, Сергій Агафонов та Оксана Криворот. Солом’янський райсуд, перша інстанція

Після вердикту Солом’янського райсуду цю інформацію на рахунок достовірності слідчі та прокурори не перевірили. Не з’ясовано, чому обвинувачений та свідок надали інші свідчення, ніж на досудовому розслідуванні, які причини розбіжності показань, чи є ці свідчення правдивими та які мотиви такої поведінки під присягою.

Водночас прокурор Синюк пояснив, чому він не вважає це підставою стверджувати, що саме Шишимарін та Макєєв мали спільний умисел на вбивство українця. “Якщо по-простому, то він Шишимаріну ніхто, він не зобов’язаний його слухати. По великому рахунку, [Макєєв] максимум підбурив Шишимаріна до злочину. Але Шишимарін розумів, що він не зобов’язаний слухати його, розумів, що йому за невиконання вказівки нічого не буде”, – вважає Синюк.

Так, за вказівкою прапорщика та водія “віджатих” цивільних автівок Макєєва, рядовий Шишимарін не вбив людину. Та вбив за якихось кілька секунд за повторною вказівкою вже “грізного” Куфакова, якого невдовзі сумські мисливці успішно “задвохсотили”.

“Адвокат це “натягнув” для применшення вини Шишимаріна”, – коментує прокурор появу в суді свідчень проти Макєєва.

Утім, ці нові свідчення в суді першої інстанції ніяк не допомогли окупанту.

Вирок суду першої інстанції тут.

Адвокат родин героїв Небесної сотні, а нині старший сержант ЗСУ Віталій Титич коментує для “Новинарні“:  “Проста причетність декількох осіб (двоє чи більше) до низки повторюваних злочинів вже є достатньою підставою для попередньої кваліфікації таких кримінальних правопорушень як злочинів вчинених групою осіб. У подальшому слідство має встановити наявність інших ознак злочинної групи: взамопогоджуваність дій членів групи, за явною або мовчазною домовленістю. В подальшому для повноти і правильності кваліфікації дій конкретних членів групи (принцип індивідуальної відповідальності) слідство має встановити момент, коли вони домовилися про спільне вчинення злочину (виникнення змови) та як розподілені у групі їхні ролі (групи без змови не буває). Це базові принципи попередньої кваліфікації, від яких відштовхується методологія/тактика розслідування злочинів.

У ЦІЙ СПРАВІ СЛІДЧИЙ ТА ПРОКУРОР НЕ ПРОСТО НЕВІРНО ОЦІНИЛИ ОБСТАВИНИ, А ПРОІГНОРУВАЛИ ДОКАЗИ,

включно з тими які були встановлені судом”, – вважає Титич.

Читайте також: Роман Безсмертний про досвід спілкування з окупантами: можу сказати, що це орда

Чому це важливо?

Чому бачиться важливим фактор спільного умислу російських окупантів у злочинах в Чупахівці, тобто відмова генпрокуратури від наполяганні на ньому?

Якщо справу не розслідували повно, неправильно кваліфікували, а висмикнули лише один епізод – це свідчить про:

а) неналежну якість розслідування, коли пожертвували якістю задля швидкості;

б) виведення з-під відповідальності решти учасників злочину (злочинів), крім Шишимаріна.

Насправді в обвинувальному акті прописано склад низки злочинів, крім вбивства Шеліпова – заволодіння двома автівками, замах на вбивство водія. Але це групі Калініна-Макєєва не інкримінують. Щодо неї більше не порушено кримінальних справ з приводу резонансних подій у Чупахівці, про які вдень 28 лютого “Новинарні” повідомляли з 93-ї бригади ЗСУ (саме вона розбила колону росіян).

За логікою відповідальність за скоєні злочини мав би понести кожен окупант, який прийшов у Україну вбивати і потрапив до рук українським правоохоронцям.

У справі було п’ять окупантів, в акті прописано, як вони скоювали правопорушення – а до відповідальності притягли лише одного, пішака (хоч і вбивці) – бо його вину найлегше було довести. Решту віддали на обмін без суду і слідства… Таке собі правосуддя.

Припустимо, ціна обміну була велика й доцільніше було обміняти Калініна, Макєєва і Ко оперативно. Але наразі прокуратура не бажає їх за це судити навіть заочно.

Якщо не звертати увагу суспільства на хиби українських правоохоронців в першій – показовій – справі щодо воєнного злочину російського військовослужбовця в Україні після 24.02, то, можливо, законники й надалі штампуватимуть справи, нехтуючи якістю над швидкістю.

Схоже, наразі так і є. У другій справі – щодо російського танкіста Михайла Куликова, який розстрілював будинок у Чернігові, теж обвинувачують лише виконавця, без командирів.

Читайте також: Город мертвых и живых — место преступлений российской армии. Буча после оккупации 

Який із вироків влаштовує українську прокуратуру?

Вочевидь, Офіс генпрокурора влаштовують обидва вироки – і першої інстанції, і апеляції. Бо в обох вердиктах  українські судді підтвердили правильну кваліфікацію злочину Шишимаріна.

Головна мета кримінального переслідування – щоб особа, яка вчинила злочин, понесла покарання.

ШИШИМАРІН БЕЗПОСЕРЕДНЬО ВЧИНИВ ВБИВСТВО – ЙОГО ЗАСУДЖЕНО. БЕЗУМОВНО, ЦЕ ПЕРЕМОГА ПРОКУРАТУРИ.

Звісно, доказування у кримінальних провадженнях – складний процес. Можливо, прокуратура пред’явила обвинувачення тільки за цей епізод, бо бракувало надійних, повних та узгоджених доказів для доведення в суді решти фактів.

Вирок суду першої інстанції прокуратура не оскаржила, хоч і не погоджувалася зі спільним умислом.

“Вважаю, що суд першої інстанції мав право визнати обтяжуючими обставинами ті, які визнав. Він не вийшов за межі кримінального провадження, а встановив це з тих матеріалів, які йому надали сторони та тих свідчень, які надали запрошені нами свідки. За таких умов прокурор не зобов’язаний був подавати апеляцію. Суд першої інстанції визнав Шишимаріна винним саме в тому злочині, у якому ми його обвинувачували, та призначив саме те покарання, на якому ми наполягали”, – коментує тепер обвинувач Андрій Синюк.

Колегія Київського апеляційного суду, яка пом’якшила вирок Шишимаріну: Маргарита Васильєва, Олександр Кияшко, Людмила Кепкал

29 липня прокурор ОГП Ярослав Ущапівський у дебатах наголошував, що довічне заґратування Шишимаріна – законний та обгрунтований вирок першої інстанції, а всі докази вини підсудного належні та допустимі. Він категорично заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката щодо пом’якшення вироку.

Утім, після вердикту апеляційного суду колега Ущапівського Андрій Синюк сказав “Новинарні”, що новий вирок повністю влаштовує прокуратуру та, вочевидь, його в касації не оскаржуватимуть.

“Найімовірніше, ні. Проте кінцеве рішення буде прийнято за результатами вивчення повного тексту рішення апеляції. Вирок апеляційного суду вступає в силу негайно і підтверджує саме версію прокуратури та спростовує позицію суду першої інстанції”, – сказав Синюк.

Першочергово прокурори наполягали на довічному ув’язненні для підсудного. Наразі м’якша міра покарання спротиву в них не викликала.

Тут варто вказати, що зазвичай міжнародні та національні суди призначають довічне позбавлення волі за надзвичайно важкі масові злочини, переважно особам, що здійснюють їхню організацію, а не безпосереднє виконання.

Шишимарін таким не був. А організаторів низки злочинів того дня кара обійшла. Та вони й не були встановлені.

“Шишимаріна ще не було в списках на обмін. Але хай би був”

Що далі? Незважаючи на визначену судом 15-річну “відсидку”, Вадим Шишимарін дуже сподівається потрапити на обмін полонений, куди раніше вже потрапили його товариші. Хоче повернутися до Росії.

Зі слів українського адвоката Шишимаріна Кирила Овсяннікова, Вадим просив дізнатися, чи можливо отримати зарплату від збройних сил РФ включно й за той час, доки він сидить у слідчому ізоляторі в Києві.

Серед конвою подейкують, що Шишимаріна вже намагалися обміняти на одного з полонених “азовців”, проте російська сторона відмовилася – мовляв, дуже дрібна риба.

Однак прокурори це не підтверджують.

“Усі списки для обміну погоджуються з прокуратурою. Шишимаріна в цих списках не було ще жодного разу“, – каже прокурор Синюк.

Але далі додає: “Є спеціально уповноважений орган, якому доручено організовувати процес обміну, – Головне управління розвідки Міністерства оборони. Якщо вони включать його у список, як прокурор, я не буду заперечувати”.

Потерпіла Катерина Шеліпова – вдова загиблого Олександра Шеліпова

Вдова убитого Олександра Шеліпова Катерина виступає за те, щоб обміняти Шишимаріна на військовослужбовця полку “Азов”.

Передісторія. Хто такий Вадим Шишимарін?

Це перший військовослужбовець із Росії, який постав в Україні перед судом за вбивство цивільного після повномасштабного вторгнення військ РФ.

Підсудний Вадим Шишимарін. Фото: Катерина Петренко / Новинарня

Вадиму Шишимаріну 21 рік. Він сержант, служив у 13-му танковому полку 4-ї танкової Кантемировської дивізії ЗС РФ (Московська область). Був командиром відділення.

Слідство встановило, що Шишимарін 28 лютого 2022 року вбив беззбройного мешканця смт Чупахівка Сумської області Олександра Шеліпова.

“Перед цим колону, в якій був сержант Шишимарін розбили ЗСУ. Втікаючи, він зі ще чотирма співслужбовцями обстріляли з автоматів приватний автомобіль та заволоділи ним. На вкраденій машині з пробитими ними ж колесами загарбники заїхали в село. Дорогою побачили чоловіка, який повертався додому і говорив по телефону. Один із військових наказав сержанту вбити цивільного, щоб він не повідомив про них українським захисникам. Той здійснив декілька прицільних пострілів через відкрите вікно автомобіля з автомата Калашникова у голову 62-річного потерпілого. Чоловік помер на місці всього в декількох десятках метрів від свого будинку”, – розповідали в прокуратурі.

Невдовзі після цього Шишимарін із подільниками потрапив у полон. Українське слідство знайшло докази його причетності до вбивства.

Прокурорами і слідчими СБУ були зібрані докази причетності Шишимаріна до порушення законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 КК України). За ці дії йому загрожувало від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.

23 травня Солом’янський районний суд міста Києва оголосив вирок: Шишимаріна засудили до довічного ув’язнення.

Суд дійшов висновку, що Шишимарін діяв із прямим умислом, а його каяття не визнали повністю щирими.

Однак 29 липня Київський апеляційний суд своїм рішенням змінив обвинувальний вирок першої інстанції на 15 років тюрми.

 Катерина Петренко,  опубліковано у виданні НОВИНАРНЯ


В тему: 

 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]