Суд звільнив від покарання бандита-викрадача активістів Майдану. Багатьох чекає така ж гарна перспектива

Версия для печати

3 квітня Шевченківський райсуд Києва визнав мешканця Київщини Олександра Медведя винним у викраденні активістів Майдану Юрія Вербицького та Ігоря Луценка з Олександрівської лікарні 21 січня 2014 року. Але одразу ж звільнив від покарання — сплив термін давності за цією статтею.

Така доля чекає ще на 60 справ щодо злочинів проти учасників протестів на Майдані. Видання «Ґрати» розповідаэ про вирок і пояснюэ, чому Медвідь все ж таки перебуває на свободі.

Що вирішив суд

Юрій Вербицький, 50-річний учений-сейсмолог зі Львова  старший інженер у Відділі сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України, був першим загиблим (раніше вважалося, що це Сергій Нігоян) під час протестів на Майдані. Слідство встановило обставини його смерті 21 січня 2014 року і всіх причетних — групу тітушок, організовану бізнесменом та президентом чернігівського ФК «Десна» Олексієм Чеботарьовим. До неї входив, зокрема, і 47-річний Олександр Медвідь, мешканець Київщини й охоронець Чеботарьова.

Суд встановив, що Медвідь брав участь у викраденні активістів Майдану Ігоря Луценка та Юрія Вербицького з Олександрівської лікарні вночі 21 січня 2014 року. Він діяв у складі групи викрадачів разом із Миколою Якубовичем, Олександром Ляховичем, Миколою Богданом, Віктором Тиндюком, Дмитром Щукіним, Сергієм Мисливим, Олександром Тендітом та Юрієм Тараном, яких координували Володимир Неживов та Олександр Волков, підконтрольні Олексію Чеботарьову. 

Читайте також: Справи Майдану: «Такі вбивства заборонені навіть на війні. Але тоді не було війни»

Тітушки спочатку полювали за Ігорем Луценком, заступником коменданта табору на Майдані і членом Ради всеукраїнського об’єднання «Майдан». У них було завдання: допитати Луценка про організаторів протестів, їх плани і джерела фінансування. Крім того, була й інша мета — залякати протестувальників.

Тітушки знали про пересування Луценка: ці дані вони отримували від міліції через посередника, пов’язаного з ексміністром МВС Віталієм Захарченком — Віктором Зубрицьким, колишнім продюсером каналу «112» та керівником медіахолдингу «Контакт». Зубрицький заперечує версію обвинувачення і переховується.

Тож коли ввечері 20 січня Луценко повіз пораненого активіста Юрія Вербицького до Олександрівської лікарні, там їх уже чекали.

Медвідь стежив за дорогою і мав попередити решту учасників викрадення у разі небезпеки або якщо з’являться небажані свідки. На позашляховику він разом із напарником-охоронцем Миколою Якубовичем припаркувався на території лікарні. Медвідь вийшов з автомобіля і пройшовся по дорозі до в’їзду до лікарні і назад. Було тихо. Коли Луценко під’їхав на автомобілі, він повідомив про це телефоном спільників. 

Читайте також: Про що мовчить новий генпрокурор України?

Ігор Луценко. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У суді Луценко розповів, як відвів Вербицького — на той момент він навіть не знав його імені — до кабінету лікаря у відділенні офтальмології і пішов до виходу. Назустріч йому йшли двоє людей, вони виглядали загрозливо. Луценко встиг повідомити інших активістів про небезпеку радіоканалом «Zello» і почав шукати інший вихід з лікарні. До нього вибігли близько десяти кремезних чоловіків. Один із них ударив Луценка по голові, його витягли з будівлі і кинули у мікроавтобус. Вербицького забрали прямо з кабінету лікаря і відвели в автомобіль, де вже був Луценко.

Близько 4 ранку автомобіль залишив територію лікарні і поїхав у бік траси «Київ-Бориспіль». За кермом був Віктор Тиндюк, в автомобілі, як встановило слідство, був Олександр Тендіт. Слідом їхав Сергій Мисливий.

За ними поїхали Олександр Волков і Володимир Неживов на своїх автомобілях — вони координували групу викрадачів на місці.

Медвідь із Якубовичем виїхали слідом. Залишаючи територію лікарні, вони помітили таксі, яке їхало назустріч. Щоб уникнути впізнання, Якубович увімкнув дальнє світло, засліпивши водія таксі, а потім вимкнув фари і не вмикав їх, доки автомобілі не розминулися. Після цього Медвідь з Якубовичем попрямували в офіс Чеботарьова на Подолі і чекали там подальших вказівок. 

Читайте також: Евромайдан: взятые в заложники властью, пропавшие, погибшие (списки обновляются)

Тітушки у січні 2014 року. Схему склала Тетяна Козак, інфографіка — Антона Наумлюка, Стаса Юрченко

Луценка і Вербицького повезли на територію Бортницького лісництва, де побили, вимагаючи розповісти про організаторів «Євромайдану», джерела фінансування і подальші плани протестувальників. Потім відвезли до Дарницького району в гараж, що належить Тиндюку, де продовжили допит із застосуванням катування. Там їх тримали з сьомої ранку до четвертої дня 21 січня, а потім вивезли в різних напрямках. Луценка висадили і залишили у селі Проців Бориспільського району. Він вийшов до людей і попросив допомоги. Вербицького пізніше знайшли мертвим із пакетом на голові, заклеєним скотчем, зламаними ребрами і пошкодженими внутрішніми органами. Його тіло лежало під дорожнім знаком «Гнідин» — села у Бориспільському районі.

Медвідь заперечував свою вину. У суді він заявив, що в ніч із 20 на 21 січня справді був біля Олександрівської лікарні, але зробив це за наказом начальника охорони Володимира Неживова, який отримав його напарник Якубович телефоном. Їм сказали перевірити ситуацію біля церкви на території лікарні — неї опікувався Олексій Чеботарьов: нібито на неї готується напад із «коктейлями Молотова».

Про викрадення активістів він дізнався зі ЗМІ, інших людей біля лікарні не бачив.

Проте суд, вивчивши докази, вирішив, що вони безперечно вказують на вину Медведя у викраденні активістів за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань.

У червні 2021 року прокуратура додала до обвинувачення обтяжуючу обставину, зважаючи на тяжкі наслідки — смерть Вербицького (перекваліфікувало його з частини 2 статті 146 Кримінального кодексу на частину 3 тієї ж статті).

Сторона обвинувачення і потерпілі доводили, що холод був використаний для вбивства. Суд у результаті не погодився з такою кваліфікацією, і залишив початкову — тобто вчинення злочину середньої тяжкості. У тексті вироку пояснюється, що заподіяні Вербицькому тілесні ушкодження — не стали безпосередньою причиною його смерті і за «сприятливих кліматичних умов» і за своєчасного надання медичної допомоги його життя могло бути врятоване.

У результаті суддя Лідія Щебуняєва призначила Медведю п’ять років ув’язнення, але звільнила від покарання через закінчення термінів давності за цією статтею — минуло понад п’ять років після злочину.

Суд також частково задовольнив цивільний позов потерпілого Ігоря Луценка і призначив 200 тисяч гривень моральної компенсації, а також присудив майже 50 тисяч матеріальних збитків та судових витрат. Цивільний позов брата Юрія Вербицького — Сергія суд залишив без розгляду через його смерть 4 вересня 2022 року.

Медвідь весь час судового розгляду перебував на волі. Після рішення суду прокуратура просила його заарештувати до рішення апеляції, але суд відмовив.

Справа про викрадення

Це — четвертий вирок у справі про викрадення та вбивство Юрія Вербицького і викрадення Ігоря Луценка.

16 квітня 2021 року у Бориспільському міськрайонному суді Київської області закінчили слухати справу Олександра Волкова, координатора тітушок, близького до Чеботарьова. Суд призначив Волкову 9 років ув’язнення та застосував «закон Савченко» (Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», номер №838-VIII. Закон, яким внесено зміни до Кримінального кодексу України, відповідно до яких один день попереднього ув'язнення зараховується за два дні позбавлення волі під час обчислення судом покарання. Ухвалення закону було ініційовано народною депутаткою України VIII скликання Надією Савченко). Волков мав вийти на свободу торік, але його справу досі розглядає апеляційний суд — прокуратура подала скаргу на вирок. 

Ще двоє співучасників викрадення уклали угоду зі слідством. Їхні прізвища прокуратура на цей час не розкриває, оскільки вони ще свідчать у суді.

Двоє інших учасників злочину — Іван Новотний і Сергій Мисливий — перебувають під вартою. Їх затримали у 2020 році, до цього вони перебували у розшуку. Їхню справу слухає суд у Білій Церкві.

Також у суді продовжують слухати справи стосовно двох працівників міліції: слідчого Костянтина Пащенка і старшого оперуповноваженого Дмитра Хізанова, які незаконно отримали у суді дозвіл на прослуховування Луценка. Їх обвинувачують у службовому підробленні та порушенні таємниці телефонних розмов.

Десять обвинувачених — виконавців та організаторів викрадення — судять заочно. Усі вони втекли з країни ще 2014 року. 

Підозрюваний у справі про викрадення і тортури Ігоря Луценка та Юрія Вербицького Сергій Мисливий у Печерському райсуді. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Щоб втекти з-під домашнього арешту, Віктор Тиндюк, наприклад, інсценував своє викрадення та смерть. Але слідство встановило, що він отримав громадянство РФ і там проживає. До втечі з ним встигли провести слідчі експерименти, під час яких він повідомив про свою роль у злочині та вказав на спільника Олександра Тендіта.

Організатори викрадення, якими слідство вважає бізнесмена Олексія Чеботарьова, його правої руки Володимира Неживого, а також ексміністр МВС Віталій Захарченко — у розшуку.

Проблема термінів

Справа Олександра Медведя була однією з перших справ Майдану, направлених у суд. Обвинуваченого затримали у 2014 році.

Але з того часу справу починали слухати заново тричі через відводи суддів. На підготовчій стадії її слухав Бориспільський суд, а з 2015 року справу передали до Печерського. У 2019 році її почали слухати вже у Шевченківському.

Наприкінці травня 2021 року адвокатка Медведя Ольга Миролюбова спробувала закрити справу, мотивуючи своє клопотання про закінчення термінів давності за висунутими обвинуваченнями — п’ять років. Але тоді прокуратура змінила кваліфікацію обвинувачення на важчу, за якою термін давності збільшився до десяти. Судовий розгляд продовжився і завершився ще через два роки. 

Прокурор Олексій Донський. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

До 20 лютого 2024 року терміни давності ще у 60 справах щодо злочинів, скоєних проти учасників Майдану, також закінчаться. Це майже половина від усіх 134 кримінальних проваджень щодо подій 2013-2014 років.

«Проблема в тому, що законодавство дає можливість, щоб затягування процесу могло використовуватися як елемент адвокатської тактики. Дуже вигідна тактика», — вважає керівник департаменту у справах Майдану Офісу генпрокурора Олексій Донський.

Про це йшлося під час дискусії щодо перспектив Майдану 17 лютого 2023 року.

Прокуратура вважає, що запобіжником для процесуальних зловживань і диверсій могли б стати зміни до Кримінально-процесуального кодексу, зокрема встановлення строків судового розгляду справи та обмеження строків для проведення підготовчих засідань.

Перед повномасштабним вторгненням народні депутати ухвалили у першому читанні законопроєкт 6454-д, який дозволяє продовжувати судовий розгляд у присутності хоча б одного адвоката обвинуваченого чи підозрюваного. Однак цього замало, вважають у департаменті у справах Майдану — законопроєкт потрібно доопрацювати чи ухвалити новий.

—

Тетяна Козак,  опубліковано у виданні Ґрати

 В тему: 

• Вбивство майданівця Вербицького: Луценко повідомляє про нового затриманого
• Справи Майдану: за викрадення Луценка та Вербицького заочно судитимуть ще 8 "тітушок"
• ДБР затримало ще одного викрадача майданівців Вербицького та Луценка
• Ігор Луценко : депутат від "СН" Литвиненко фігурує у провадженні щодо вбивства Вербицького
• Справи Майдану: у Білоцерківському суді придумали, як дати втекти двом обвинуваченим у вбивстві та катуваннях
• Чиновниця ДМС видала фейкові паспорти України вору в законі Іраклію Хуту і вбивці Юрія Вербицького (ВIДЕО)
• Катування Луценка і вбивство Вербицького: одного з підозрюваних повернули за ґрати
• Організатору викрадення і катування Ігоря Луценка та Юрія Вербицького суд дав 9 років
• Затягування розслідування: ГПУ звільнила трьох слідчих у справах Майдану