Україна: брак морського мислення

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Російський зашморг ліг на азовське плесо з моменту відкриття Керченського мосту і заскочив Україну зненацька. Треба зізнатися: українські сили виявилися не готовими до нового щабля ескалації й перенесення українсько-російського протистояння на воду. Сьогодні проблему вже визнано проблемою. Та є питання: чи не надто пізно?

Час від часу вода в Азовському морі забарвлюється у криваво-червоний колір. Наразі це просто цвітіння бурих водоростей...

Становище в Азовському морі стає щораз загрозливішим для України. Згідно зі свіжими давними Державної прикордонної служби та Військово-морських сил України, в Азові зосереджено 120 російських суден, при цім російська воєнщина продовжує нарощувати сили у цьому регіоні.

Російський зашморг ліг на азовське плесо з моменту відкриття Керченського мосту і заскочив Україну зненацька. Треба зізнатися: українські сили виявилися не готовими до нового щабля ескалації й перенесення українсько-російського протистояння на воду.

Нагадаємо, що досить недавно високопосадові особи із МЗС заявляли, що ажіотаж довкола Азову є невиправдано роздмуханим, а ДПСУ твердила, що російські сили перехоплюють українські судна на цілковито законних засадах. Сьогодні проблему вже визнано проблемою. Та є питання: чи не надто пізно?

Свіжа інформація: Росія перекидає в Азовське море свій корвет «Стєрєґущій», головне судно так званого «проекту 20380»

В тему: Военный Флот Украинского моря: три попытки

Стратегія – не робити нічого

Президент американської аналітичної організації The Jamestown Foundation Ґлен Говард уже трохи денервується, коли мова заходить про українську стратегію в Азовському морі. На Безпековому форумі, котрий днями завершився у Львові, Говард нагадав, що ще рік тому на Lviv Security Forum він порушував проблему загроз для України на морі, однак тоді його мало хто послухав. І найболючіше, що про ці ризики не розчули у колі влади.

«Кожна країна має стратегію, але деякі країни мають стратегію нічого не робити. І, на жаль, це було стратегією України щодо Чорного моря впродовж останніх років», – констатує президент The Jamestown Foundation.

Незабаром Z опублікує інтерв'ю з Ґленом Говардом про те, чи Україні не запізно дати відповідь Росії в Азовському морі – власне, під час тієї розмови добре було видно, наскільки його трафляє розтлумачувати масштаб загроз для України замість українських посадовців. Наразі ж переказуємо: Говард обурений, що українська влада ще рік тому не усвідомлювала наростаючої проблеми і не бачила ризиків перекриття Керченської протоки. «Значну частину року ми просто витратили на те, щоби донести до людей у Києві розуміння того, наскільки серйозно важливим є Азовське море, Чорне море, наскільки важливо мати загальну стратегію. Ми били у ці тривожні дзвони, намагаючись розбудити свідомість. Мушу засвідчити, уряд Порошенка таки зрозумів, що флот потрібен», – зазначає американський експерт.

Президент The Jamestown Foundation Ґлен Говард, екс-віце-командувач ВМСУ Ігор Кабаненко, заступник голови ДПСУ Василь Серватюк, екс-командувач сухопутними силами НАТО в Європі генерал-лейтенант Бен Ходжес на цьогорічному Безпековому форумі у Львові

Розповідаючи про успіхи українського флоту, Ґлен Говард зізнається, що він захоплений операцією проходження двох українських військових суден крізь Керченську протоку, здійсненою наприкінці вересня. Він повідомив, що Сполучені Штати були попереджені про підготовку маршу й пильно стежили за діями українців у морі та реакцією росіян. "Ми не були певні того, як поведеться Російська Федерація, ми не знали, чи буде блокада, чи буде обстріл... Загалом, це дуже великий прогрес, дуже велика перемога", – коментує американський експерт.

Чорне море важливіше, ніж Балтика

Нагадаємо, 22 вересня пошуково-рятувальне судно A500 «Донбас» і морський буксир A830 «Корець» подолали Керченську протоку після кількаденного переходу з Одеси. Біля перешийку їх зустріли два новенькі українські броньовані артилерійські катери «Кременчук» і «Лубни», котрі мали завдання відбивати провокаційні маневри переслідувачів із Росії аж до нашого берега. У майбутньому «Донбас» стане кістяком військової бази в Азові. Втім, російський «Ґоліят» продовжує нарощувати свої сили теж.

Епічна знимка: російські судна обсіли, наче мухи, українські «Донбас» і «Корець»

Зі слів першого заступника голови Державної прикордонної служби України Василя Серватюка, загальна чисельність російського угруповання в Азовському морі вже становить 120 суден – кораблів і катерів. Серватюк повідомив, що минулого тижня в акваторію зайшло два сторожових кораблі «Сиктивкар» і «Кізляр».

«Станом на сьогодні ситуація достатньо серйозна і достатньо загрозлива, – визнає Серватюк. – Після анексії Криму і створення гарячих точок на частині території ОРДЛО наступним кроком Росії є захоплення Азову».

Представник ДПСУ поділився інформацією українських служб: прямо зараз Росія перекидає в Азовське море свій корвет «Стєрєґущій», головне судно так званого «проекту 20380».

Генерал-лейтенант Бен Ходжес, коментуючи російську наїжаченість у регіоні Азовського та Чорного морів, наголошує: наразі цей регіон є пріоритетом для експансіоністських намірів Росії.

«На брюссельському саміті НАТО Альянс зазначив, що Чорноморський регіон матиме зростаючу важливість для НАТО, тож робота, котру НАТО провело у Балтійському регіоні, тепер є стратегічно потрібною і для Чорного моря теж. Я б додав, що Чорне море є набагато більш життєво важливим для Росії, і ця важливість є значною більшою, ніж це стосується Балтійського моря», – наголошує екс-командувач сухопутними силами НАТО в Європі.

В тему: Позор и трагедия Военно-Морских сил Украины: кто ответит за сдачу эскадры?

«Чорне море є проміжною ланкою і дає вихід у Середземне море, дає вихід до берегів Євразії для Росії, – тлумачить Бен Ходжес. – Росія анексувала Крим, росіяни окупували 20% території Грузії, вони мають війська у Придністров’ї. Таким чином, Росія розширила легальними і нелегальними засобами присутність у всьому Чорноморському регіоні».

Зі слів Ходжеса, решта країн мають недостатньо сил для того, аби щось протиставити Росії. Зокрема, Туреччина, хоч і контролює Босфорську протоку, та не має великої військової бази на Чорному морі. Союзницькі ж війська – а йдеться насамперед про США – залишаються скутими Монреальською конвенцією, котра обмежує час перебування у Чорному морі суден з-за країн чорноморського берега.

«Вони наростили свої сили в настільки масштабний спосіб, що зараз становлять загрозу для Дунаю, фактично для восьми дунайських країн», – коментує Ходжес.

До речі, судно «Стєрєґущій» йде в азовську акваторію саме з Балтійського моря. Станом на кінець тижня була інформація, що корвет минув Ярославль і продовжує ходу через ЄГС («Єдина глибоководна система») у бік України. «Ми очікуємо його прибуття», – лаконічно переказав представник Прикордонної служби Василь Серватюк.

Властиво, перехід «Стєрєґущого» з Балтії в Азов є яскравим підтвердженням слів Бена Ходжеса про теперішні морські пріоритети Росії.

Позбутися континентального мислення

Як же до такого дійшло? На думку колишнього екс-віце-командувача Військово-морських сил Ігоря Кабаненка, Україна опинилася в програшній позиції через своє заскорузле «континентальне» мислення.

«Події в Азові почалися не вчора і навіть не в 2014 році, а значно раніше. У професійних середовищах про це довго і наполегливо говорили, а останнім часом навіть кричали. Було сподівання [у керівництва держави], що розсмокчеться: трошки почекаємо, трошки подивимося – в той час, коли реагувати було потрібно ще вчора. Це наслідок континентального підходу – думка, що всі проблеми зможемо вирішити з берега», – тлумачить Кабаненко.

Момент проходження двох українських суден крізь Керченський міст

Намагаючись проілюструвати цей висновок конкретним прикладом, Ігор Кабаненко згадує про недавні навчання десантної протидії на березі Азовського моря. На його думку, чекати російського десанту в Азові навряд чи виправдано. Натомість Росія наразі послідовно провадить іншу стратегію.

«Це зовсім інша війна, ця війна має зовсім іншу природу, – пояснює адмірал. – Вона спрямована на те, щоби ослабити Приазов’я економічно і соціально, щоби спричинити соціальні проблеми, а потім іншими прихованими засобами спровокувати дестабілізацію – і вже на тлі дестабілізації своїми бліцкриговими діями вирішувати якісь завдання. А для таких проблем треба зовсім інший підхід, треба зовсім по-іншому їх вирішувати. Для цього потрібне позиційне розуміння, для цього потрібні відповідні люди», – зазначає Кабаненко.

Ґлен Говард погоджується із Ігорем Кабаненком: якщо Росія перетисне горловину на півдні Азовського моря – українська економіка зазнає дуже дошкульних втрат. «У вас є дуже важлива точка – порт у Маріуполі. Якщо Україна не зможе експортувати сталь через Чорне море, то, відповідно, не зможе підтримувати економіку Донбасу. Тоді це буде смерть для регіону», – тлумачить він.

Частина українських проблем походить із Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, укладеному між Україною та Росією в кінці 2003 року. Угода, котру підписали на тлі конфлікту довкола Тузли, визначає Азовське море як внутрішнє море України та Росії й леґітимізує понаднормові перевірки суден.

«У 2003 році нас, Україну, змусили підписати цю угоду, – коментує Василь Серватюк. – Згідно з договором, 68% території басейну Азовського моря відходило до України, 32% – до Росії. Ми були змушені підписати цей документ, хоч він порушив загальноприйняті міжнародні конвенції, зробивши Азовське море закритим».

Водночас пан Серватюк виступає проти денонсації цієї недоброї угоди, вважаючи, що Росія використає нормативні прогалини для того, щоби продовжити агресію в регіоні.

«Я думаю, що Україна всіма можливими засобами мусить залишатися в цій угоді, бо інакше це відкритий шлях до повної експансії Азовського моря. Якщо сьогодні 68% акваторії – це Україна, а 32% – Росія, то згідно з тим шляхом, який проштовхує РФ, буде 90% на 10%», – застерігає представник Прикордонної служби.

Азов – ще не найгірше

На думку Ігоря Кабаненка, ситуація в Азовському морі буде погіршуватися. З його слів, стратегія, котрої дотримується Росія, є послідовною, натомість Україна наразі не може запропонувати належної відповіді.

«Море – це зовсім інша психологія, це зовсім інша ментальність, це зовсім інші способи протидії. Море вимагає дій [на воді], а не біля причалів. У нас є кораблі, які жодного разу за рік не виходять у море. Це абсолютно провальна для національної безпеки України стратегія. Тому що в цьому протистоянні можна вистояти лише чіткими продуманими діями», – зазначає Кабаненко.

А найгіршим, зі слів адмірала, є те, що Росія поставила під загрозу і Чорне море.

«Багато подібних ризиків, і навіть більш комплексних і глибоких ризиків, існують і в Чорному морі, хоча вони наразі перебувають у прихованому вимірі, – вважає Ігор Кабаненко. – Подивіться на портовий хаб Одеса–Миколаїв–Херсон. З одного боку, є створена Росією зона заборони в районі захоплених бурових платформ, на котрих стоїть найсучасніше високотехнологічне обладнання для контролю судноводства. А з іншого боку, залишається цей вузенький морський коридор для того, щоби цивільні судна йшли в наші порти. Не треба великих зусиль, щоб перетворити це на Азов».

Кабаненко вважає: для того, щоб виправити ситуацію, слід забезпечити командування операційними можливостями, а керівників держави та армії – стратегічної візією, не зацикленою на континентальній логіці. Крім того, він сподівається на те, що Україна отримає свою Морську доктрину.

«Ми втрачаємо своє море, втрачаємо свій суверенітет, і це дуже серйозна проблема, – резюмує Кабаненко. – У морі не буває вакууму. Морська геополітика відрізняється від геополітики сухопутної. Вона не є виміром гасел чи закликів, а вимагає абсолютно конкретної і абсолютно продуктивної роботи. Чекати – це втрачати».

КОМЕНТАР

Бен ХОДЖЕС:

Лідерство має бути сильнішим за політику

– Для того, щоб подолати проблему, насамперед дуже важливо мати мужніх та хоробрих лідерів і керівників. Нема значення, яка політика. Навіть якщо нема хорошої політики, все одно залишаються хоробрі молоді чоловіки та жінки, які є спроможними приймати рішення. На цьому базуються військово-морські сили Сполучених Штатів Америки, на людях. Бо люди були початком для американського флоту. Тому я насамперед хочу заохотити, щоб ви підтримували людей і підтримували людський розвиток у Збройних силах та Військово-Морських силах.

Звичайно, є важливим і політичне лідерство. Я не розумію, чому політичні лідери не говорять більше про потреби Військово-Морських сил.

Дуже важливо, щоби було більше морського представництва у генеральному штабі. Те, що є керівники в Одесі (штаб ВМС ЗСУ розташований у Одесі, – Z), не означає, що їх не треба в генштабі.

Я згоден, що Україні потрібні нові судна. Та перш ніж ви будете закуповувати нові судна, ви мусите розуміти, для чого вони потрібні, яка стратегія і політика держави у Чорноморському регіоні. Бо лише тоді ви закупите саме те устаткування, яке вам потрібне.

НЮАНС

Як США можуть допомогти Україні?

Президент The Jamestown Foundation Ґлен Говард, розповідаючи про майбутнє українського флоту, демонструє знимки двох суден класу Island, котрі наступного року мають надійти на озброєння ВМС України (кораблі дістануться Україні безкоштовно – муситимемо оплатити лише транспортування).

В тему: Враг у морских ворот Украины — чем их защищать?

Він також радить Україні звернути увагу на американські катери Mark VI, котрі могли би ідеально припасуватися до намірів ВМС ЗСУ сфокусуватися на розвитку "москітного флоту" – екіпи прудких мобільних бойових суден. "Вони (човни Mark VI, – Z) можуть підтримувати шкидкість 40 вузлів. Це надвичайно швидкі та спроможні судна, і вони коштують лише 15 мільйонів", – аґітує Говард.

Штука не в тому, що американець радить американське, а в тому, що такі судна могли би стати ланкою, котра би допомогла збройним силам США опанувати становищем у Чорному морі й відтак посилити позиції України. "Ці човни можуть збезпечувати оперативну сумісність [між суднами України і США]. Відповідно, у випадку кризової сиутації американці зможуть оперативно сумістити свої судна з українськими", – натякає Говард.

Американський експерт додає: отримання Україною американських суден дозволило б забезпечити дотримання Монреальської конвенції. "Ми моглиби стримати Росію. Вони не знали б, як реагувати у тій ситуації", – інтригує президент The Jamestown Foundation.

Ґлен Говард акцентує: у Чорному морі важливо не лише дбати про посилення фізичної присутності, а й розвивати інші безпекові інструменти, зокрема, розвідку. "Американським військово-морським силам потрібна допомога в тому, щоб ідентифікувати підводні човни, які зараз курсують у Чорному морі, Азовському морі. Для того, щоб виявляти ці підводні човни, підтримка є дужа важливою. Тому не думайте, що великі судна будуть вирішувати всі ваші прблеми", – тлумачить Говард.

Президент The Jamestown Foundation також заявив, що США підтримують громадянське суспільство та експертні середовища в тому, щоб Україна отримала Морську доктрину, а також вітають кроки влади назустріч цьому.

Ґлен Говард визнає: за рік Україна все ж зважилася  зробити кроки вперед. "Не знаю, можливо, це пов'язане з тим, що грядуть вибори. Можливо, це загальні тенденції серед політичних еліт. Хай там що, а я вдячний за те, що зростає зацікавленість до флоту", – підсумовує експерт.

Володимир Семків, опубліковано у виданні  Збруч


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Важно

Как эффективно контролировать местную власть

Алгоритм из 6 шагов поможет каждому контролировать любых чиновников.

Как эффективно контролировать местную власть

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републикация материалов: для интернет-изданий обязательной является прямая гиперссылка, для печатных изданий - по запросу через электронную почту. Ссылки или гиперссылки, должны быть расположены при использовании текста - в начале используемой информации, при использовании графической информации - непосредственно под объектом заимствования. При републикации в электронных изданиях в каждом случае использования вставлять гиперссылку на главную страницу сайта www.argumentua.com и на страницу размещения соответствующего материала. При любом использовании материалов не допускается изменение оригинального текста. Сокращение или перекомпоновка частей материала допускается, но только в той мере, в какой это не приводит к искажению его смысла.
Редакция не несет ответственности за достоверность рекламных объявлений, размещенных на сайте а также за содержание веб-сайтов, на которые даны гиперссылки. 
Контакт:  uargumentum@gmail.com