ЗСУ: ротації бездарів. Та скільки вже можна?!

Версия для печати

"Учора у ЗМІ просочилася довгоочікувана новина. З командування ОТУ "Донецьк" було знято бригадного генерала Луценка. Цей бездарний генерал близько року командував найпроблемнішим напрямом нашого фронту.

Знаю десятки епізодів, коли саме бездарне управління цього генерала призводило до локальних оточень, безглуздих втрат людей та рубежів оборони. У тому числі дуже зручних рубежів оборони. Саме йому ми "зобов'язані" майже всім поганим звісткам з фронту, який весь рік котився від Авдіївки до Покровська.

Навесні 22-го у процесі бойової роботи офіцера артрозвідки досить багато часу проводив у смузі оборони 79-ї бригади ДШВ. Тоді я не знав, що комбригом-79 був полковник Луценко, але загальне враження від якості командування бригадою було вкрай негативним. Досить згадати хоча б залишення без бою Ямполя та забуту у залишеному лісі батарею Д-30. При цьому окремо взяті батальйони цієї бригади билися як леви. Наприклад, під час оборони Лимана.

Рік тому Луценко змінив щонайменше бездарного генерала Москальова на посади командувача ОТУ "Донецьк". Москальова пам'ятаю ще з весни 22-го, коли він став командувачем ООС після відкликання з фронту з якихось "загадкових" причин досить авторитетного у військах генерала Павлюка. Після заміни Павлюка на Москальова якість командування на Східному фронті, як на мене, значно знизилася. Тоді я був відряджений до 26-ї артбригади, і мене з моїм комплексом ганяли на різні ділянки ОТУ "Північ" (від Лимана до Торецька). Восени 23-го, вже на посаді командувача ОТУ "Донецьк" бездарність Москальова виявилася втратою управління при битві за Авдіївку. Тоді ОТУ "Донецьк" ще входила до ОСУВ "Таврія", якою командував генерал Тарнавський. Сусіднім ОСУВ "Хортиця" командував генерал Сирський. Сирський палець об палець не вдарив, щоб допомогти сусідам вогнем по російських військах. А така можливість у нього не просто була, а саме з його напрямку завдавати вогневої ураження наступаючим на Авдіївський коксохим росіянам (основний напрямок удару) було зручніше. Коли Сирського призначили Головкомом, на "Хортицю" він призначив генерала Содоля. Про Содоля досить написано і без мене. Його я запам'ятав ще з літа 14-го, коли, прибувши до Дебальцевого, намагався організувати взаємодію нашого окремого батальйону з 25-ю бригадою ДШВ, якою тоді командував Содоль. На мій сором, Содоль закінчував артилерійське училище, але враження від командування його бригадою було ніби їй командував якийсь вертухай із зони, а не артилерист. Більше "затягнутого" військового формування мені не траплялося ні до, ні після. Таке відчуття, що з усього курсу артучилища Содоль виніс лише стройовий, дисциплінарний та статут гарнізонної та вартової служби. Загалом, взаємодія із сусідами у нас з'явилася лише коли 25-ю бригаду Содоля замінили на 128-ю бригаду Шаптали.

Після скандального усунення Содоля на ЗСУВ "Хортиця" призначили генерала Гнатова. Бездарність цього молодого "дарування" моя 24-а бригада повною мірою випробувала на собі під час Херсонського наступу. Гнатов тоді командував ОТУ "Херсон". Крім нашої бригади ще кілька бригад було кинуто наосліп на добре підготовлену оборону російських десантників. Саме на генералові Гнатові лежить відповідальність за невиправдано величезні втрати наших військ у цьому наступі. Зльоту своєї кар'єри Гнатов завдячує саме Содолю. Таким чином одіозного Содоля замінили на його ж висуванця та улюбленця.

Але повернемося до Тарнавського. Саме на ньому як на командувачі СУВВ "Таврія" лежить левова частка відповідальності за втрату Авдіївки. Тарнавського пам'ятаю ще з 14-15-го, коли той командував 17-ою танковою бригадою. Бригада стояла на лівому фланзі від Дебальцевого і залишалася там і після закінчення битви. Тоді мені доводилося багато переміщатися і виставляти свої НП артрозвідки в їхній смузі, багато спілкувався з офіцерами бригади, а влітку 15-го мій батальйон прийняв більшу частину смуги цієї бригади. Загалом, було достатньо можливостей сформувати свою думку про командування 17-ї танкової та її комбрига особисто. Незадоволену фізіономію самого Тарнавського бачив лише один раз через відчинене вікно його джипа, що остаточно оформило моє враження про нього – тупуватий надутий індик. Зараз саме його призначили замість Луценка командувати ОТУ "Донецьк"… Як на мене, це як якщо під час пожежі ви чекаєте на пожежних на пожежній машині, а замість них приїжджає бензовозовізник на повному бензовозі з бензином.

Коли ж закінчиться ця нескінченна ротація бездарів на оперативному рівні? Коли вже закінчиться це нескінченне тасування просто бездарів і відверто тупих генералів, чиє хамське ставлення до воїнів виражається не лише у манерах, а й у зневагах до життів захисників України? Відповідь досить очевидна. Тільки тоді, і якщо замість нинішнього Головкому генерала Сирського Зеленський таки призначить справжнього військового лідера, чий авторитет у військах не потребує PR-підтримки штатних пропагандонів. Чий авторитет народився на полі бою, кого знають в обличчя тисячі наших воїнів і призначення якого буде сприйнято з натхненням у військах. Десятки таких лідерів виявила ця війна. І саме вони, а не Сирський, Содоль, Тарнавський, Гнатов, Зубанич, Москальов, Луценко та подібні до них, мають стати стратегічною та оперативною ланкою командування ЗСУ.

Є дуже погане відчуття, що нинішнє політичне керівництво не здатне на таку заміну. Їм від генералів потрібна особиста відданість і готовність виконувати БУДЬ-ЯКІ накази, а не здатність ефективно управляти військами. Наприклад, Сирський у лютому 15-го особисто організував здачу Дебальцевського району оборони в оточення. Саме він перебував на КП 1-го батальйону 30-ї бригади, коли 3-я рота цього батальйону отримала команду залишити (здати противнику) село Логвинове в ніч на 9 лютого 2015-го, тим самим оформивши оточення Дебальцівського угрупування ЗСУ. А восени 22-го, по суті, приречене велике угруповання "придворних" російських військ було випущено з мішка за річку Оскол. Особисто для мене абсолютно очевидно, що здача в оточення Дебальцевського угруповання була частиною договорняку "Мінськ-2" між тодішніми "верховними" РФ та України. А ось з приводу "дива на Осколі" потрібно буде остаточно розібратися після війни.

Ось такі невеселі думки виникли у моїй голові у зв'язку із заміною командувача ОТУ "Донецьк"."

Автор: Arty Green; сторінка автора у Фейсбук

Фото: ОП

«Аргумент»

На цю тему:

• Олексій Герман: Содоль - це безпринципний радянський формат ведення війни
• Сирський, Содоль, Баргилевич, Павлюк - генеральська фракція, яка знищує наші шанси на зміни та перемогу, - заступниця голови комітету ВР, "Слуга народу" Безугла
• Бутусов: Про генералів, "паперові війни", "мистецтво доповіді" та сучасну війну: чому Сирський і Содоль потрапили під критику
• Ще один інвалід: генерал Содоль звільнився із ЗСУ через ВЛК