Хто й під час війни намагається красти

Версия для печати

Чесна конкуренція і економія державних коштів? Не на часі. Захоплення земель в Національному парку, там, де не можна будувати? Залюбки.

Може, десь під час війни і перестали красти, але не в енергетиці 

Українські чиновники дуже нерішучі, коли справа стосується важливих для реформ рішень, і надзвичайно рішучі, коли треба зробити відверту дурницю. Впертість, із якою українське Міністерство енергетики і надалі намагається призначити заступника міністра керівником газотранспортної системи, заслуговує… ні, не нагороди, більш детального пошуку причин такої наполегливості, зазначає видання ZN.ua.

Про проблеми, які виникнуть після такого призначення,  вже писали. Про справжні причини такої впертості вирішили дізнатися також народні депутати та наглядова рада компанії «Магістральні газопроводи України» (МГУ), зокрема, з’ясувати ситуацію щодо «достовірного відображення інформації про реальний фінансовий стан ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (ОГТСУ). Поки що публічно вони відзвітували сухо - тут і тут.

Воно і зрозуміло: у воєнний час публікувати багато деталей не варто, а декому і не можна, — Міненерго зараз узагалі вимагає погоджувати публікацію будь-яких даних. За сухими повідомленнями депутатів і МГУ енергетики зрозуміли, про що насправді йдеться.

Заступник міністра енергетики Микола Колісник має всі причини бути впертим у намаганні потрапити на посаду в ОГТСУ, бо… без прямого контролю за цією посадою може зруйнуватися масштабна схема вартістю в три мільярди гривень, яку майстерно розпочали ще в березні. Так, у розпал війни.

Читайте також: Про ризики та шанси нового антикорупційного блоку вижити та перемогти

«А ви кажете, перестали красти»

У перші дні березня, коли Київ ще оборонявся, а частина управлінців мужньо захищали кордони в Івано-Франківську, Міністерство енергетики вирішило погасити паніку на ринку газу.

Для розуміння логіки роботи необхідно трохи пояснити, як працює газовий ринок. Газотранспортна система —це не тільки труба для транзиту газу. Це також мережа магістральних газопроводів, яка рахує, скільки газу в неї закачали видобувні компанії і трейдери та скільки спожили покупці газу. Ця система має електронну платформу, яка щодня фіксує баланс газу — хто скільки в неї закачав і скільки відібрав. Про те, як креативно можна використовувати цю систему, колись можна буде написати окремий спецпроєкт, можливо, навіть за спонсорства групи компаній Group DF. Але зараз не про це. Суть системи в тому, щоб не тільки відстежити баланс газу, а й зрозуміти, хто скільки і кому має заплатити за поставлене та спожите блакитне паливо.

Під час війни система працювала справно, але почало лихоманити сам ринок — підприємства зупинялися, видобувні компанії продовжували видобувати і не мали куди віддавати газ. Водночас ціни на газ на європейському ринку захмарні. Словом, хаос, породжений війною.

Для того щоб приборкати хаос і не допустити зростання цін, Міненерго забороняє експорт і видає наказ, за яким усі надлишки газу, що його компанії видобули, але не продали на ринку, потрібно віддавати державі за регульованою ціною. Відстеження ведеться на тій самій платформі.

Рішення логічне: війна надворі, кожен має робити свій внесок у перемогу. Рішення ухвалили, керівництву держави відзвітували і пішли займатися своїми справами. Всі, крім приватних видобувних компаній, із рук яких втікали прибутки.

Вони й вийшли з креативною ідеєю скористатися хаосом воєнного часу у власних цілях. На щастя, представники Міністерства енергетики не евакуювались, а представники економічного блоку офісу президента, які за ними наглядають, боролися за незалежність на Заході. І до наказу №110 (див. документи), який захищав економіку та бюджет, було внесено просту поправку: зважаючи на воєнний стан, у систему обліку газу дозволили вносити дані… заднім числом наприкінці місяця, а не наприкінці кожного дня.

Читайте також: Закони, яких накопичилося майже три десятки, зависли в Офісі Президента

Усе стало, як в анекдоті про джентльменів, що не відкривають карт, бо всі всім довіряють: «І тут нам карта як пішла»… Вибачте за часте використання анекдотів, просто інакше цієї групи товаришів не зрозуміти.

У результаті цих простих змін деякі компанії заднім числом внесли зміни, за якими виявилося, що ОГТСУ їм ще й винен гроші за відібраний газ (таке теж технологічно буває, але в значно менших обсягах). Раніше до такого не додумувалися, бо дані були більш-менш публічними. А тут же війна — вона все спише.

У сухому залишку: проста зміна до наказу зробила видобувні компанії на 3 млрд грн багатшими. Бо це купувати газ треба було по 15 тисяч за тисячу кубометрів. А віддавати приватникам за небаланс — за ринковою ціною.

Утім, багатшими компанії стали тільки в теорії, — в ОГТСУ не поспішали ділитися грошима, керівництво розуміло ситуацію і навіть намагалося достукатися до правоохоронців. Але прикриття з боку Міненерго та мовчання кураторів з офісу спускали історію на гальмах. Аж поки не настав серпень, і на обрії не з’явився ризик переформатування уряду.

«Шеф, все пропало»

Переформатування уряду — справа неприємна для незавершених схем. Можуть перевірити, підняти, запитати, зупинити. І три мільярди в одну ніч після голосування перетворяться на пилюку.

Саме це, а також намагання прикрити маніпуляції під час війни і пояснюють нестримне бажання міністерства поставити «свою» людину на позицію керівника ОГТСУ. Не маєте відповіді, шукайте найпростішу. Найпростіша в Україні — гроші. Бо саме керівник ОГТСУ Колісник ніколи не здасть міністра Галущенка та керівника департаменту (на момент підписання наказу) Колісника, а також компанії, які скористалися ситуацією під час війни.

Однак сухі повідомлення депутатів і наглядової ради дали відлік цікавому процесу. Хто перший дістанеться до результатів службового розслідування — парламентарії, аудитори чи Міністерство енергетики? Може, навіть офіс президента щось побачить, — уже ж повернулися з вигнання.

Читайте також: Влада пускається берега у своїй підозріливості та своїй дріб'язковості?

«Велике будівництво» поновлюється з новими можливостями для розпилу 

А у виданні «Наші гроші» знайшли перший великий тендер з ознаками старих хвороб.

Після того як уряд у липні розпорядився повернути більшість закупівель на відкриті торги – далеко не всі протрактували це як обов’зок. Облдержадміністрації з президентсько-урядової вертикалі у більшості своїй продовжили дорожні закупівлі по так званій «спрощеній процедурі». Це коли на все про все дається тиждень, і у учасників взагалі немає можливості оскаржити дискримінаційне рішення замовника. Ніяких скарг в АМКУ заради швидкості замовлення.

Так вирішила зробити і Житомирська облдержадміністрація з мостом через річку Ірша у м. Малин (на автомобільній дорозі О061219 Народичі – Малин через Базар, км 67+015). Він вже давно стомився та ще до вторгнення вимагав ремонту через аварійний стан. Наприкінці 2021 року його планували відремонтувати в рамках «Великого будівництва» за 65 мільйонів гривень. Але напад Росії зруйнував всі плани. І до ремонту повернулись коли лінія фронту стабілізувалась подалі від Житомирщини. У серпні оголосили спрощену закупівлю вже за нові гроші – 105 мільйонів гривень.

Звісно, що довоєнний кошторис вже неактуальний через здорожчання всього. Але чи настільки, щоб підіймати ціну аж на 60%? Ось невеличке порівняння цін на будматеріали у Житомирській області тоді і зараз:

Так, можливо, за півроку міст зруйнувався ще більше і  обсяги робіт відповідно збільшились. Але як зараз ми побачимо, у кошторисі все-таки було багато маржі, яку можна було б зекономити для бюджету.

Місцева компанія ПП «Автомагістраль», що десятиріччями ремонтує дороги на Житомирщині та сусідній Київщині, запропонувала замовнику відремонтувати міст за 100 мільйонів, запропонувавши знижку 5% від очікуваної вартості.

Однак замовник знайшов привід для придирок і відхилив цю щедру пропозицію. Наприклад фірма у тендерній пропозиції вказала посаду одного з рядових робітників не так як було написано у наказі про прийом на роботу. Або марка пересувної електростанції не відповідала інвентарній картці типової форми… Це добре відомі учасникам дорожнього ринку придирки, які зазвичай можна було оскаржити в Антимонопольному комітеті.

Але не зараз. Спрощена закупівля передбачає повну ̶с̶в̶а̶в̶о̶л̶ю  дискрецію замовника. У цій закупівлі вона була видна не тільки на тому, що «Автомагістраль» не мала права арбітраж.

Ще на старті закупівлі одна з фірм попросила замовника оприлюднити у «Прозорро» інвесторський кошторис з нульовими цінами у форматі imd, щоб будівельники могли його заповнити в комп’ютері для точного і швидкого формування тендерної пропозиції:

«Строки підготовки пропозиції спрощених торгів дуже незначні для підготовки такого розрахунку з наявною інформацією, що істотно зменшує кількість учасників, які зможуть подати пропозицію. Просимо Вас врахувати, що умови війни у нашій країні вплинули на усі компанії, як замовників, так і виконавців робіт. Ми розуміємо, що для Вас є важливим провести закупівлю у максимально стислі строки, але просимо учасникам також надати можливість виконати Ваші вимоги. А тому просимо долучити нульовий кошторис до тендерної документації».

На що замовник відповів ̶ ̶”̶В̶а̶ш̶і̶ ̶п̶р̶о̶б̶л̶е̶м̶и̶,̶ ̶н̶е̶ ̶г̶р̶е̶б̶е̶ ̶н̶і̶ ̶г̶р̶а̶м̶а̶”̶:

«Законом не встановлено вимоги стосовно формату документів, які замовник оприлюднює в електронній системі закупівель».

Тобто, закон не змушує чиновників діяти для полегшення життя учасникам, які здатні прийти на торги і обвалити ціну, тим самим зменшивши маржу. А бізнесу закон не дозволяє скаржитись на таке рішення чиновників. Зручно.

Бенефіціаром такого розкладу став один з фаворитів «Великого будівництва» – фірма «ПБС» Олександра Шевченка. Це депутат Івано-Франківської облради з “За майбутнє” та колишній директор курортного «Буковелю», у якому під час війни помітили Ігоря Коломойського.

Читайте також: Україна з новим генпрокурором, "другом Єрмака"

«ПБС» запропонувало виконати роботи лише на 0,2% дешевше очікуваної вартості, з суто символічною знижкою 230 тисяч гривень. А значить економія державному бюджету складе не 5 мільйонів, як пропонувало ПП «Автомагістраль», а на 4,8 млн грн менше. Що при певному погляді на ситуацію можна було б класифікувати як нанесення збитків у особливо крупних розмірах. Але як ми вже відмічали – все відбувається в рамках закону.

Чесна конкуренція і економія державних коштів? Не на часі. Закон дозволяє тендеритись без цих вибриків. А урядова постанова про повернення відкритих закупівель – досить обтічна для того, що би не змушувати шляховиків зменшувати маржу на конкурентних торгах.

Як у війну забудовники крадуть ділянку Біличанського лісу столиці

За матеріалами  ZN.ua,  «Наші гроші»  та Руху Чесно

В тему: 

• Справа не в Єрмаку. Все гірше
• ГБР в первый же день вторжения уничтожило секретные материалы 140 уголовных дел, многие из них касаются России
• Дивні дива з закритості ЄДРЮО
• Час збирати каміння. «Світ на нашому боці»
• Азаровщину пора кончать