Марк Гортон: Повернути награбовані артефакти

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

«Історія колоніальної влади в африканських країнах відверто огидна. Панування встановлювали силою зброї, причому військові кампанії вели з найменшого приводу.»

На європейські музеї все більше тиснуть, щоб ті повернули незамінні артефакти, викрадені в колоніальні часи. Як археолог, котрий працює в Африці, можу сказати, що ця дискусія має дуже реальний вплив на мої дослідження. Мені вигідна зручність доступу в західні музеї. Але водночас мене турбують етичні питання та почуття провини: всі ці речі були здобуті незаконно. І мої колеги в усій Африці часто не мають можливості побачити матеріал зі своєї країни, який зберігається за тисячі кілометрів.

Нещодавно у звіті, зробленому на замовлення президента Франції Емманюеля Макрона, порекомендували шляхом реституції[1] повернути витвори мистецтва, викрадені в Африці на південь від Сахари під час колоніальної епохи.

На цю тему: ТОП-12 самых интересных музеев Украины

У дослідженні на 108 сторінках, що написали французька історикиня мистецтва Бенедикт Савой і сенегальський письменник та економіст Фелвіне Сарр, говориться, що колоніальні імперії отримували ці матеріали за допомогою «крадіжок, мародерства, пограбування, шахрайства й вимушеної згоди». Заклик до реституції перегукується із загальноприйнятим підходом, коли твори мистецтва, викрадені нацистами, повертають законним власникам.

Історія колоніальної влади в африканських країнах відверто огидна. Панування встановлювали силою зброї, причому військові кампанії вели з найменшого приводу. Бенінська експедиція 1897 року була каральною операцією проти королівства Бенін, відомого не тільки своїм величезним містом і валами, але й надзвичайними литими бронзовими та мідними пластинами й статуями.

Британські солдати й наслідки Бенінської експедиції, 1897 рік. Джерело: Wikimedia Commons

Місто спалили, а Британське адміралтейство почало продавати з аукціону награбовані скарби (понад дві тисячі витворів мистецтва), щоб «заплатити» за експедицію. Британський музей отримав близько 40% здобичі. Жоден з артефактів не залишився в Африці. Нині вони розкидані по всьому світу в музеях та приватних колекціях.

Британська експедиція 1867 року проти древнього царства Абіссінії (Ефіопської імперії), що ніколи повністю не підкорилося колоністам, була розпочата нібито заради звільнення місіонерів та урядових агентів, затриманих імператором Теводросом II. Її кульмінацією стали битва під Магдалою та викрадення безцінних манускриптів, картин і артефактів Ефіопської церкви. Щоб вивезти всі ці скарби, знадобилося, як вважають, п’ятнадцять слонів та двісті мулів. Більшість речей потрапила до Британської бібліотеки, Британського музею й Музею Вікторії та Альберта, де вони залишаються сьогодні.

Куплені, вкрадені, знищені

Інші африканські скарби також взяли, не питаючи згоди. Партнери британського бізнесмена Сесіля Родса проводили численні розкопки на знаменитих руїнах Великого Зімбабве. 1895 року Родс заснував компанію «Стародавні руїни Родезії» з метою пограбувати золото у більш ніж сорока різних місцях. Значну частину археологічних пам’яток під час таких розкопок було знищено. Знакових птахів з мильного каменю (ці статуетки у формі птаха — національна емблема Зімбабве) повернули з Південної Африки до Зімбабве у 1981 році, але багато речей досі залишається в західних музеях.

Птахи з мильного каменю. Фото 1892 року. Джерело: Wikimedia Commons.

Це найвідоміші випадки. Більшість африканських пам’яток у західних музеях були зібрані мандрівниками-авантюристами, службовими особами, торговцями та поселенцями, яких не турбувала законність власності. Навіть якщо речі придбали у місцевих власників, то часто це робили за безцінь і без належного експортного контролю. Археологічні реліквії, такі як написи або надгробки, просто збирали й вивозили. Це продовжувалося ще й у XX столітті.

Збереження артефактів

Часто висувають аргумент, що всі ці предмети збереглися для нащадків, бо їх колись вивезли на Захід. Якби вони залишилися в Африці, то просто згнили б. Ця хибна теза ґрунтується на расистських поглядах: мовляв, корінні народи не можуть подбати про свою культурну спадщину. Такі аргументи — результат згубного впливу колоніалізму.

Колоніальні імперії мали неоднорідну історію створення музеїв для збереження цих предметів у місцях, де їх знаходили. В колоніальних столицях іноді будували дивовижні національні музеї, але пізніше вони втрачали фінансування й спеціалістів. Коли африканські країни здобували незалежність, ці установи не були в пріоритеті національного фінансування й іноземної допомоги. Про регіональні музеї взагалі майже забули.

Бенінські бронзові фігури в Британському музеї

Багато музеїв на африканському континенті сьогодні насправді напівзанедбані. Там немає кліматичного контролю, належної безпеки й підготовленого персоналу. Є численні випадки крадіжок та втрати колекцій. Не дивно, що західні музеї не бажають повертати свої скарби.

Якщо колекції будуть повернені, Захід має взяти на себе певну відповідальність та вкласти гроші в африканські музеї та спеціалістів. Було кілька спроб зробити такий крок, але це величезне завдання. Недостатньо повернути витвори мистецтва й інші предмети в непевне майбутнє. Потрібен план відбудови африканської музейної інфраструктури, що занепадає. Тут допоможуть ефективні партнерські зв’язки та реальні гроші.

На цю тему: тему: «Сейчас на въезде в города Украины видишь рекламу водки, а не шедевров из местных музеев»

Законні власники

Чи втратить експонати музей на набережній Бранлі — велика скарбниця світової етнографії в Парижі, що має понад сімдесят тисяч пам’яток з Африки? Чи винесуть африканські колекції з величезного нового культурного проекту «Форум Гумбольдта» — прусського замку, у відбудову якого вкладають багато грошей? Його мають відкрити на початку 2019 року, щоб зберігати в Берліні етнографічні артефакти. У Британському музеї вже побоюються, що через дуже успішну кампанію доведеться повертати рапануйські статуї Моаї на острів Пасхи.

Статуї Моаї в Британському музеї

2018 року було 150-річчя битви під Магдалою[2], і Музей Вікторії та Альберта почав переговори про повернення своїх скарбів до Ефіопії. Але повідомляють, що це відбудеться на підставі довгострокової позики й за умови, що ефіопський уряд відкличе вимогу повернути награбоване. Прусський фонд у Берліні уклав схожу угоду 2000 року, не бажаючи передавати зімбабвійському уряду право власності на малий фрагмент птаха з мильного каменю.

Доповідь Савой та Сарр дає надію, що такі угоди стануть справою минулого й багату культурну спадщину Африки можна відновити й повернути яскравим культурам, що її створили.

Переклав Павло Шопін за публікацією: Horton, M., 2018. «Returning looted artefacts will finally restore heritage to the brilliant cultures that made them». In: The Conversation. Available 23.01.19 at: [link]

Джерело: Сommons


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Важно

Как эффективно контролировать местную власть

Алгоритм из 6 шагов поможет каждому контролировать любых чиновников.

Как эффективно контролировать местную власть

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републикация материалов: для интернет-изданий обязательной является прямая гиперссылка, для печатных изданий - по запросу через электронную почту. Ссылки или гиперссылки, должны быть расположены при использовании текста - в начале используемой информации, при использовании графической информации - непосредственно под объектом заимствования. При републикации в электронных изданиях в каждом случае использования вставлять гиперссылку на главную страницу сайта www.argumentua.com и на страницу размещения соответствующего материала. При любом использовании материалов не допускается изменение оригинального текста. Сокращение или перекомпоновка частей материала допускается, но только в той мере, в какой это не приводит к искажению его смысла.
Редакция не несет ответственности за достоверность рекламных объявлений, размещенных на сайте а также за содержание веб-сайтов, на которые даны гиперссылки. 
Контакт:  uargumentum@gmail.com