Судья-«колядник» Зварич: как стать украинским судьей. Протоколы допросов

|
Версия для печатиВерсия для печати

Судья-взяточник о том, как покупаются и продаются судейские должности в Украине, расценках и процедурах. А также о нравах высшего руководства судейского корпуса Украины.

Прочтя вынужденные откровения И.Зварича, понимаешь: в украинский суд за справедливостью ходить не стоит.

Продолжаем публикацию протоколов допросов судьи-«колядника» Игоря Зварыча. Экс-председателя Львовского апелляционного административного суда, взятого с поличным 2 декабря 2008 года работниками СБУ и прокуратуры при получении взятки в особо крупном размере.

С первой частью откровений экс-судьи И.Зварича можно ознакомиться в предыдущей публикации: «Главой Конституционного суда Украины может стать махровый взяточник».

Напомним: при обысках по месту работы и проживания председателя суда и шести его подчиненных — судей Львовского апелляционного админсуда сотрудники СБУ и Генпрокуратуры изъяли свыше одного миллиона долларов США и двух миллионов гривен.

На допросах фигурантов громкого уголовного дела выяснилось, что коррупцией поражена практически вся судебная вертикаль Украины. О том, как в украинских судах дают и получают взятки, узнайте из протоколов допросов экс-судьи И.Зварыча.

Отметим, что в показаниях И.Зварича есть эпизод заноса взятки в секретариат Президента Виктора Ющенко — для утверждения назначения Зварича на должность. За позитивное решение вопроса кому-то из работников секретариата Ющенко перепало 100 000 евро. Как известно, все кадровые решения судейской администрации проходили через главу юридического департамента СП Игоря Пукшина. А саму кандидатуру И.Зварича на высокую должность председателя Львовского апелляционного административного суда подавал Арсений Яценюк. Вопрос: кому из этих двух товарищей досталась немалая взятка? И почему этот вопрос сегодня не интересует следствие, вдруг ограничившее резонансное «дело Зварича» одним лишь этим судьей? Ведь «колядник» Зварич, по-сути, «сдал» множество своих коллег-коррупционеров из числа судей?

Допускаем, что если бы «дело Зварича» расследовалось всесторонне, объективно и во всей полноте обширного обвинительного материала, судить в Украине было бы некому — за решеткой оказался бы весь судейский корпус. Погрязший в криминале и разложившийся морально.

А о культурном и образовательном уровнях этого корпуса вы также узнаете из протоколов допроса малограмотного И.Зварича. Из протоколов, которые мы публикуем, сохраняя стилистику, пунктуацию и орфографию этого обычного украинского судьи.

Протокол допроса И.Зварича от 5 мая 2009 года:

«Запитання слідчого: — На протязі декількох днів Ви у відсутності своїх захисників, даєте покази відносно голови Вищого адміністративного суду України Паснюка О.М. та інших посадових осіб, про відомі Вам скоєні ними злочини. Поясніть слідству, чому Ви за минуванням декількох місяців з дня порушення кримінальної справи відносно Вас, вирішили дати ці покази.

— Сьогодні, 05 травня 2010 року я даю покази з приводу пред«явленого обвинувачення у відсутності захисників, тому що не бажаю передчасного розповсюдження інформації з приводу вчинених злочинних дій вищенаведеними у моїх попередніх поясненнях посадовими особами.

Що-до заданого мені питання, то бажаю сказати наступне.

Під час мого перебування в грудні 2008 р, в лікарні «Богдан» до мене в лікарняну палату прийшли перший заступник голови Львівського апеляційного адміністративного суду Кушнарик М.П. та голова кваліфікаційної комісії суддів адміністративних судів України Сергейчук О.А. В палаті Кушнерик М.П. залишив мене з Сергейчуком О.Ф., з яким у мене відбулась розмова з приводу порушеної відносно мене кримінальної справи.

Під чса цієї розмови Сергейчук О.А. повідомив мені, що приїхав до мене по вказівці Пасенюка О.М., який вважає що по справі мені потрібно активно захищатися, піднімати громадскість, залучати пресу, звертатись у вищестоячі інстанції, проводити пресконференції, а Вищий адміністративний суд України, особисто голова цього суду мене не залишать одного в біді.

Так як своїх вони не кидають. Він просив мене коротко описати події, які відбувались зі мною та передати запис, через Кушнарика М.П. коли він буде повертатись у м.Київ від своєї родини, що я і зробив.

На виконання даних мені головою Вищого адміністративного суду України Пасенюком О.М. вказівок через Кушнарика М.П. я просив призначити на 9 грудня 2008 року пресконференцію з представниками засобів масової інформації на якій розказав разом з присутніми суддями про події, які відбулись в суді 3 грудня 2008 року. З 12 грудня 2008 р. по 09 березня 2009 р. я був незаконно позбавлений волі та перебував у невідомій місцевості у незнайомих осіб, які вимагали у мене гроші та знущались наді мною, а тому не знав, які рішення приймались відносно мене Радою суддів за ініціативою голови Віщого адміністративного суду України Пасенюком О.М.

Лише в даний час я з допомогою моїх захисників ознайомився з тими рішеннями та виступами в пресі пасенюка О.М. з яких слідує, що всі ці дії я робив з власної ініціативи, без його відома і погодження, у власних, спекулятивних цілях.

Такі безпідставні висловлювання голови Віщого адміністративного суду України Пасенюка О.М. є свідченням того, що ні Вищий адміністративний суд України в особі Ради суддів, ні голова цього суду Пасенюк О.М. і не думали захистити мене від грудневих подій 2008 р. а навпаки намагаються всю вину за виконання їхніх вказівок, вимог перекласти на мене, що є неправдою.

Саме тому, після ознайомлення з цими діями та виступами в пресі голови Вищого адміністративного суду України Пасенюка О.М., які не відповідають дійсним обставинам я і даю в даний час ці покази.

В продовження показів, даних мною 30 травня 2009 р. бажаю дати покази з приводу призначення мене на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду України.

Працюючи у обласному суді Львівської області суддею кримінальної палати склалась нездорова атмосфера у стосунках з деякими суддями та керівництвом суду, а тому я вирішив поміняти місце роботи та перейти працювати в іншу систему судів, які на той час були на самому початку утворення в Україні, а саме в адміністративний суд,

Під час поїздки на з«їзд суддів України восени 2005 р, перебуваючи в одному купе поїзда Львів — Київ № 92 я поділився з своїми планами, в той час з начальником територіального управління ДСА (Державної судової адміністрації — «А») України у Львівській області Тертичним В.Г. Під час нашої розмови Тертичний В.Г. сказав мені, що є другом голови Вищого адміністративного суду України Пасенюка О.М. з яким він може відносно мене переговорити та повідомить мене про наслідки розмови.

Одночасно він сказав мені, що якщо ведеться мова про те, що мене крім судді призначать головою апеляційного суду, то я повинен підготувати для цього гроші. Суму він не уточнював, просив, щоб я визначився, що я можу запропонувати. На моє питиння чи це обов"язково Тертичний В.Г. відповів що в іншому випадку розмови з Пасенюком О.М. не буде, а також я повинен і його, Тертичного В.Г. також матеріально заінтересувати. Я повідомив йому, що в мене є мої власні 30 тис. доларив США, більше в мене немає і позичати я не буду. Після цього зимою 2005-2006 років Тертичний В.Г. повідомив мене, що в нього відбулась розмова з Пасенюком О.М. і питання в принципі є узгодженим.

Після чого я підготував потрібні документи, узгодив питання з головою апеляційного суду Государським В.Ф. про перехід в Адміністративні суди і відвіз документи у відділ кадрів Вищого адміністративного суду України. При співбеседі з Пасенюком О.М. мені було сказано, що розмова про посаду голови суду буде зі мною після того, як я пройду Верховну раду України і стану суддею апеляційного суду та дотримаюсь умов узгоджених з Тертичним В.Г.

Весною 2006 р. мене було обрано в числі інших суддею Львівського апеляційного адміністративного суду.

Після цього, виконуючи умови, в які я був поставлений Пасенюком О.М. та Тертичним В.Г., весною 2006 року, я переговорив з Тертичним В.Г., який повідомив мене, що домовився з Пасенюком О. про мій приїзд в м.Київ та вирішення питання подання моїх документів на посаду голови суду. При цьому він мені сказав, щоб я взяв з собою гроші для Пасенюка О.М. та спитав мене, яку частину грошей я передам йому, за те, що він принципово узгодив моє призначення на посаду голови суду.

Весною 2006 р. я взяв 30 тис. доларів США, які були мої особистим зберіганням, і про які не знала моя моя сі"мя, та в кабінеті начальника територіального управління ДСА України у Львівській області по вулиці Чоловського 27 м.Львові передав Тертичному В.Г. на його вимогу 5 тис. доларів США. Гроші при передачі знаходились в конверті по 100 доларів кожна банкнота.

Тертичний В.Г. взяв передані мною йому гроші та підтвердив інформацію, що тепер я можу їхати до Пасенюка О.М. та передати Пасенюку О. гроші та узгоджувати питання вже з Пасенюком О.М.

В домовлений день весною 2006 р. я приїхав у м.Київ, прийшов на вулицю Московська 8, де знаходиться Вищий адміністративний суд України. Перед цим 25 тис. доларів США я помістив в конверт в пачках по 10 тис. доларів США — 2, упаковок та 5 тис. доларів США — 1 упаковка, купюрами по 100 доларів США.

Цей конверт з грошима в сумі 25 (двадцять п"ять) тис. доларів США я передав Пасенюку О.М. весною 2006 року в його службовому кабінеті по вул Московській 8 м.Кієва. На його вимогу, з метою подачі ним подання про призначення мене на посаду голови апеляційного суду. Гроші знаходились в конверті по 10 тис. доларів США — 2 упаковки та одна — 5 тис. доларів США банкнотами по 100 доларів, які я передав безпосередньо в руки Пасенюка О.М., а він поклав їх в робочий стіл.

При цьому Пасенюк О.М. зазначив, що на посаді голови я повинен чітко виконувати його вказівки, які стосуються конкретних справ, вразі його приїзду у Львів чи іншу область територіальної юрисдикції суду апеляційного займатися організацією його відпочинку та його друзів, співпрацювати з його другом Тертичним В.Г., пам«ятати, що одноразова дача грошей на посаду голови це не вирішення питання, періодично потрібно привозити гроші, які потрібні йому на різні організаційні потреби.

Після цього Пасенюк О.М. подав подання у Раду суддів адміністративних судів України на призначення мене головою Львівского апеляційного адміністративного суду, яке було позитивно вирішено Радою суддів та подав подання з Рішенням Ради Суддів Президенту України на моє призначення.

Однак вирішення цього питання в Секретаріаті Президента України затягнулося, внаслідок чого, як мені було сказано Пасенюком О.М. під час телефонної розмови, що повернулись матеріали відносно мене у Вищий адміністративний суд України (нерозб. — «А») без розгляду. Одночасно Пасенюк О.М. в телефонній розмові повідомив мене, що і дальше буде підтримувати мою кандидатуру на посаду голови суду, для цього потрібно вчинити ще деякі дії і мені необхідно приїхати до нього.

Через деякий час я, попередньо узгодивши по телефону, приїхав до Пасенюка О.М. щоб вияснити ситуацію з моїм призначенням на посаду голови суду. Пасенюк О.М. прийняв мене у своєму службовому кабінеті та сказав, що є певні труднощі з проходженням моїх документів через працівників Секретаріату Президента України, йому потрібні додаткові кошти, а саме 100 тис. євро, після чого він знову займеться скеруванням моїх документів в Секретаріат Президента України повторно.

Після цієї розмови я зустрівся з товаришем, однокурсником Олександром Павленком, який на той час займався бізнесом, був Генеральним директором страхової компанії «Універсальна» та попросив його позичити 10 тис. євро на вирішення моїх особистих питань, пов«язаних з моїм призначенням на посаду голови апеляційного суду, що саме таку суму в мене вимагиє Пасенюк О.М.

О.Павленко сказав мені, що постарається мені допомогти, дати мені свої особисті з його рахунку гроші, але не євро, а в доларах США еквівалентно до євро.

Пройшов якийсь час і О.Павленко передзвонив пені та сказав, що я можу приїхати в м. Київ, в його офіс, що знаходиться в кінці вул Орлика у м. Києві на протилежній стороні до вул. Шовковичної і взяти обумовлені гроші. Літом 2006 р. в кабінеті офісу О.Павленко я отримав в конверті 130 тис. доларів США.

Гроші були в упаковках по 10 тис. доларів в купюрах по 100 доларів.

З конверта я витягнув одну упаковку а саме 10 тис. доларів США, після чого по телефону домовився з Пасенюком О.М., щоб він мене прийняв. Узгодивши з ним годину, я прийшов у Вищий адміністративний суд України, в приймальню до голови суду і був ним прийнятий. В кабінеті голови суду на вимогу Пасенюка О.М. я передав йому 120 тис, доларів США в конверті жовтого кольору, який він взяв та положив у шухляду стола, повідомивши мені, що буде вдруге подавати мої документи в Секретаріат Президента України та підтримувати мою кандидатуру на посаду голови апеляційного суду на Раді суддів.

Мої документи вдруге були подані Пасенюком О.М. на Раду суддів адміністративних судів України, ним підтримані і подані в Секретаріат Президента України.

Знаючи що Секретаріат Президента України буде консультуватись з губернатором Львівської області, на той час Петром Олійником з приводу погодження кандидатури на посаду голови суду, я звернувся до знайомого адвоката — бізнесмена В.Косенко з проханням вияснити в П.Олійника, через своїх знайомих його відношення до моєї кандидатури на посаду голови суду. Через деякий час В.Косенко повідомив мені, що П.Олійник, який уже підтримував на цю посаду З.Котика, тепер не буде заперечувати проти моєї кандидатури.

В той час, коли мої документи знаходились в Секретаріаті Президента України на вивченні, В.Косенко повідомив мені, що в нього є інформація про те, щоб я став головою суду представники Секретаріату Президента України, які вирішують це питання і доповідають Президентові України кандидатури будуть (так в тексте — «А») хотіли за позитивне рішення 1 млн. доларів США, в крайньому випадку 700 тис. доларів США, і якщо буде потрібно, то він готовий допомогти мені дістати ці гроші. порадившись з О.Павленком, я відмовився від продовження такої розмови, а не тільки вчинення якихось дій по цьому питанню.

Після цього мені передзвонив О.Пасенюка, який сказав, що мої документи, як і інших кандидатів, ще вивчаються в Секретаріаті, а тому я повинен приїхати до нього з суддею, якого можна подати на посаду виконуючого обов"язки голови апеляційного суду, щоб зареєструвати юридичну особу апеляційний суд та виробити печатку, статут, почати приймати людей на роботу.

В зв"язку з цим я приїхав у м. Київ з суддею Улицьким В.З. Ми були на співбесіді з Пасенюком О.М., який повідомив мене, що працює по питанням мого призначення на посаду голови суду, документ ще вивчається, а зараз необхідно в терміновому порядку призначити виконуючого обов"язки голови суду, який в майбутньому може бути призначений заступником голови суду.

Таким чином виконуючим обов«язки був призначений Улицький В.З.

Через деякий час, восени 2006 р. через відділ кадрів Вищого адміністративного суду України я був викликаний в Секретаріат Президента України де в різних відділах проходив співбесіди і уточнення моїх даних трудової діяльності, та проходив співбесіду у першого заступника Голови Секретаріату Президента України Яценюка А.П., який сказав, що буде доповідати мої матеріали Президенту України.

У листопаді 2006 р. я був призначений на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду та почав проводити організаційні заходи по започатткуванню роботи Львівського апеляційного адміністративного суду.

Зимою 2006 — 2007 р., виконуючи вказівки Пасенюка О.М. я зустрічав його та організовував його відпочинок в селі Славське Сколівського району Львівської області де він катався на гірських лижах разом зі своїми друзями та проживав на базі «Динамо» с.Славське, а я оплачував всі їхні витрати пов«язані з відпочинком.

Зимою 2007 — 2008 р. Пасенюк О.М. також відпочивав с. Славське зі своїми багаточисленими друзями, проживав на базі «Динамо», катався з ними на гірських лижах, а я оплачував їхні витрати по відпочинку. Так як це вимагало значних витрат то я просив В.Косенко допомогти мені в організаціЇ цих відпочинкових турів О.Пасенюка, і він мені допоміг в цьому організацією транспорту, частково оплати проживання друзів Пасенюка О.М., закупівлі продуктів та організації відпочинку за межами с.Славське.

Саме в цей час в присутності В.Косенко Пасенюк О.М. дав мені вказівку знайти для нього земельну ділянку в Карпатах, це могла бути закинута база відпочинку з метою будівництва там готелю та зайняття бізнесом,

Організовуючи зимові відпочинуи Пасенюка О.М. в с.Славському з його друзями. яких було біля 10 чоловік, одні приїзджали інші від«їджали, я ніс особисті матеріальні затрати на ці відпочинки, оплачуючи в с.Славському на базі «Динамо» гроші за проживання директору бази п.Володимиру. В цьому мені частково допомагав В.Косенко. Коли ж Пасенюк О.М.поселився в приватному готелі на в’їзді в с. Славське біля «Смерекової хати» то мені оплачувати допомагав М.П. Кушнерик.

Зимою 2008 р. у приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду проходила підсумкова нарада роботи суду за 2007 р., так як суд почав працювати як судовий орган по здійсненню правосуддя з квітня 2007 р., і хоча куратором суду згідно рішення президії Вищого адміністративного суду України був призначений голова Ради суддів Вищого адміністративного суду України Матолич С.В. він повідомив мене, що Пасенюк буде особисто займатися Львівським апеляційним адміністративним судом. Він, як куратор,проводити нарад та навчання не буде, так як йому не дали на це вказівки, а підсумкову нараду, а можливо і інші наради та підведення підсумків роботи буде проводити Голова Вищого адміністративного суду України.
 
При проведенні цієї підсумкової наради зимою 2008 р. я зустрічав та поселяв Пасенюка О.М. з його друзями, які приїхали відпочивати та кататись на гірських лижах в Карпатах, попередньо в готелі «Жорж» м. Львова разом з Улицьким В.З., а пізніше в с. Славське Сколівського району Львівської області.
 
Виступаючи на нараді Пасенюк О.М. наголошував наможливій реорганізації суду в зв’язку з обширністю території на яку розповсюджується юрисдикція суду, неможливістю суддям апеляційного суду заслухати у встановлені КАС України строки справи, які є в впровадженні суду, та з інших причин.
 
Було незрозуміло, яке майбутнє чекає Львівський апеляційний адміністративний суд, яким чином буде проходить реорганізація, чи суд залишиться апеляційним судом, і чи буде тільки окружний суд, де будуть створені апеляційні суди, тобто в яких областях. До того ж в суді склалась надзвичайно важка ситуація з ремонтом приміщень суду, які були надані суду. Рішенням Львівської міської ради на вул. Саксаганського 13 у м. Львові, який попередньо займали військовослужбовці, і в якому, фактично після їх примусового виселення судовими виконавцями, залишились тільки стіни та підлоги. Суд не отримував коштів на ремонт приміщень, яких по попередніх підрахунках потрібно було біля 40 млн гривень в цінах робіт і матеріалів на 2007 р.

На неодноразові прохання у Вищий адміністративний суд України та ДСА України перевести накопичені кошти по економії заробітної плати на коди проведення ремонтних робіт, суд отримував лише обіцянки, а пізніше відмови.

Саме тому, проводячи наради з суддями апеляційного суду, після таких виступів Пасенюка О.М. я просив суддів взяти активну уасть у створенні суду, ремонту приміщення суду, забезпечення себе і апарату суду оргтехнікою, меблями, канцелярським приладдям, сейфами, домовленістю з бізнесменами, спонсорами, меценатами на проведення ремонтних робіт, якщо можливо то наданням грошей на ці роботи, хочу наголосити на тому, що я не просив суддів вчиняти, в зв’язку з цим незаконні дії, тобто вимагати в людей гроші, дії їхні мали бути чесні.

До того ж, в саме цей приїзд Пасенюк повторив свою вимогу про підшукання йому земельної ділянки в гірський курортній місцевості Карпат з метою побудови готелю біля гірськолижного витягу з хорошою, розвиненою інфраструктурою.

Повертаючись до проблем започаткування роботи суду, хочу уточнити ту обставину, що у випадку відсутності належно облаштованого приміщення не було би Львівського апеляційного адміністративного суду. Адже ця вимога виписана в КАС України.

А тому, коли судді з судовими виконавцями зайшли в це приміщення на вул. Саксаганського у м.Львові, то були одіті судді в мантіях то на протязі довгого часу судді працювали у цьому приміщенні, тобто слухали справи, ночували в приміщенні, обороняли це приміщення від незаконних дій військовослужбовців, які намагались заволодіти приміщенням, з допомогою декількох сот військовослужбовців строкової служби та бойової техніки. Судді по своїй ініціативі обороняли приміщення в мантіях, розуміючи, що тільки це може захистити від дій нападників. Для того щоб не застосовувалась важка бойова техніка військовими, судді перед входами в приміщення ставили свої автомобілі, ставали живим щитом та не давали можливості увірватись в приміщення. Тикі дії тривали декілька днів. Суддів ображали, їм погрожували розправою, але всі розуміли, що якщо ми відступимо, дамо захопити приміщення, то апеляційного суду не буде, так як ніхто суду іншого приміщення не дасть.

Про ці обставини я доповідав голові Верховного Суду України Онопенку В.В., голові Вищого адміністративного суду України Пасенюку О.М., голові адміністративної палати Верховного Суду України Кривенко В.І., заступнику Голови Секретаріату Президента України Пукшину І.Г. іншим різним чиновникам. Все це я повідомляв в письмовому вигляді у всі вказані органи України. В суді є вся ця переписка.

До того ж в СБУ Львівської області, УМВС Львівської області є оперативні зйомки цих подій.

Саме після того як судді відстояли приміщення суду, не переривали в зв«язку з такими бойовими діями слухання справ в суді в жовтні 2007 р. мені передзвонили Пасенюк О.М., його перший заступник Сірош М.В., заступник Голови Секретаріату Президента України Пукшин І.Г., керівник управління верховного суду України Мельник М.І. та повідомили мене, що вони вирішили подати мене на присвоєння мені звання «Заслуженого юриста України». Я жодним чином не ініціював цього питання ні перед ким. Та й присвоювали мені це звання не за особисті заслуги, а за роботу, дії, відношення до роботи, людей всіх суддів апеляційного суду.

А тому для мене дивним, якщо не сказать більше, стало Рішення Ради суддів адміністративних судів України про звільнення мене з посади голови суду, так як я проводив 09.12.2008р. пресконференцію в мантії, адже саме в мантіях судді захищали приміщення суду від незаконних нападів, ходили на роботу з одного приміщення в друге, ночували в приміщенні суду, про що знали Голова Верховного Суду України, Голова Вищого адміністративного суду України, Голова ДСА України, Президент України. До того ж судді по своїй ініціативі прийшли на пресконференцію в мантіях, зразу ж з судових засідань, а я не мав можливості давати їм будь-яких вказівок, так як знаходився в лікарні і приїхав в суд за декілька хвилин до пресконференціі.

Продовжуючи покази з приводу вказівки Пасенюком О.М., даної мені як голові суду, що-до підшукання для нього земельної ділянки, повинен сказати, що я усвідомлював, що в разі невиконання цієї вимоги я можу позбутися посади голови апеляційного адміністративного суду, а в разі незрозумілої реорганізації апеляційного суду то і можливо посади судді, так як не буде самого апеляційного суду.

У зв"язку з цим я повинен був або знайти та організувати Паснюку О.М. оформлення земельної ділянки, на ту особу, яку він вкаже, або надати йому гроші на покупку цієї земельної лілянки в курортній місцевості Карпат для побудови готелю та зайняття бізнесом з розвиненою інфраструктурою та з наявністю в поблизості хорошого витягу для зайняття гірськолижним спортом.

Хочу нагадати, що такі вимоги були поставлені мені, як майбутньому голові апеляційного суду при прийнятті мене на роботу, тобто виконувати вказівки і вимоги голови Вищого адміністративного суду України.

В зв«язку з цим про потребу підшукання земельної ділянки в районі гірськолижного курорту «Буковелі» весною 2008 р. я звернувся до голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Черепія П.М.

При цьому я не говорив йому для кого та чому потрібна ця земельна ділянка. Я вважав, що він не повинен знати обставини пов"язані з вказівкою Паснюка О.М.

В зв"язку з тим, що конвой має доставити мене в СІЗО, свої покази припиняю і продовжу завтра.»

 

 

Остается добавить, что перспективное «дело Зварича» стоило карьеры, кроме самого судьи, еще двум людям — Петру Олейнику, председателю Львовской облгосадминистрации, и судье Вячеславу Любошевскому. Именно в кабинете П.Олейника предприниматели отдавали деньги И.Зваричу за благоприятные для себя судебные решения. П.Олейник уже умер...

По «делу Зварича» в разных статусах фигурировали еще семеро судей того же апелляционного суда. Все они живы. И — работают. В том же суде.

Председатель Высшего административного суда Александр Пасенюк пошел на повышение — сегодня он судья Конституционного суда Украины и «тлумачит» нам Конституцию. Занимаемая им позиция в КС полностью устраивает правящую команду.

Игорь Зварич осужден к 10 годам лишения свободы с конфискацией имущества в сентябре 2011 года. 5 лет лишения свободы с конфискацией имущества получил еще один судья этого суда Вячеслав Любошевский, который выступал посредником в получении И.Зваричем взяток.

Фото tsn.ua

Георгий Семенец, редактор, «Аргумент»


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Важно

Как эффективно контролировать местную власть

Алгоритм из 6 шагов поможет каждому контролировать любых чиновников.

Как эффективно контролировать местную власть

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републикация материалов: для интернет-изданий обязательной является прямая гиперссылка, для печатных изданий - по запросу через электронную почту. Ссылки или гиперссылки, должны быть расположены при использовании текста - в начале используемой информации, при использовании графической информации - непосредственно под объектом заимствования. При републикации в электронных изданиях в каждом случае использования вставлять гиперссылку на главную страницу сайта www.argumentua.com и на страницу размещения соответствующего материала. При любом использовании материалов не допускается изменение оригинального текста. Сокращение или перекомпоновка частей материала допускается, но только в той мере, в какой это не приводит к искажению его смысла.
Редакция не несет ответственности за достоверность рекламных объявлений, размещенных на сайте а также за содержание веб-сайтов, на которые даны гиперссылки. 
Контакт:  uargumentum@gmail.com