Беззаконня Іменем України

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:   Беззаконня Іменем України

Закони джунглів – вершина гуманності у порівняні із «понятіями» більшості суддів та прокурорів. Закони і кодекси – саме останнє, на що вони звертають увагу, видаючі свої кривосудні пасквілі.

В українських судах всі рішення, постанови ухвали пафосно виголошуються «Іменем України». Десь попід стелею в судовій залі висить тризуб, а суддя в чорній мантії та з насупленим чолом вершить правосуддя. Шкода, що антуражем законності все і вичерпується, а папір, як кажуть, «усе стерпить». Навіть використання священних для українців символів для легалізації відверто брудних суддівсько-прокурорських прийомчиків.

Я хочу поділитися з вами своїм досвідом участі в судових процесах, а особливо – на відмінностях між написаним у кодексах та реальним застосуванням процесуально-правових норм в українських судах. Сподіваюсь, моя стаття допоможе людям ефективніше використовувати свій правовий захист, знаючи які «підлянки» можуть приготувати для них не зовсім порядні судді.

В тему: Темное дело. Как судей освободили от необходимости раскрывать доходы перед гражданами

Перше і найголовніше, що варто зазначити: суддя не є самостійною фігурою у процесі. Фактично судді знаходяться в залежності від органів прокуратури. Це навіть офіційно закріплено: у складі Вищої ради юстиції, яка наділена широкими повноваженнями щодо призначення і звільнення суддів, перебуває три прокурори. Окрім того, Генеральна прокуратура наділена повноваженнями притягувати суддів до кримінальної відповідальності, а також робити подання про відсторонення від посади. Якщо років 5 тому для вдалого вирішення справи достатньо було занести «винагороду» судді, то зараз це зовсім не гарантуватиме результат, якщо у справі замішана прокуратура.

Корупцію подолано? Ні, всього лише змінився напрям грошового потоку. Але мова про інше. Аксіома, підтверджена на практиці: якщо у справі однією зі сторін виступає прокурор, значить суд прийме рішення на його користь. Не сподівайтеся на те, що у вас в портфелі є «залізобетонні» докази, аргументи чи посилання на якісь закони. Нічого не подіє. Рядові працівники прокуратури зазвичай являють собою 20-26 річних гламурних нафарбованих дам з довжелезними нігтями (чи кігтями?). А тому іноді суд може приймати таку ахінею, що мало б хто повірив, якби це не було скріплено печаткою з українським гербом.

Наприклад, суддя Октябрського районного суду м.Полтави Литвиненко І.Ю. спочатку видав судовий наказ про стягнення зарплатні з роботодавця на користь працівника. Взагалі судовий наказ видається тоді, коли між сторонами немає спору. Майже через півроку (!) після видачі наказу «прокинулася» прокуратура і вирішила його скасувати. Не вдаючись до деталей: за цивільно-процесуальним кодексом (далі - ЦПК) строк оскарження для боржника – 10 днів. Думаєте, ця норма завадила суду? Аж ніяк! Суддя її просто проігнорував.

Слід запам’ятати, що поняття «пропущених строків» в українському судовому процесі є суто теоретичним, і на практиці може застосовуватись лише по відношенню до бабусі-пенсіонерки, яка намагається відсудити доплату «дитини війни».  

Йдемо далі. Роботодавець, в інтересах якого виступала прокуратура, не підтримав її вимог. За статтею 46 ЦПК суддя мав закрити провадження у справі. І, до його честі, він спочатку так і зробив. Але уже в апеляційній інстанції прокуратура разом суддями Петренко В.М. Акопян В.І. та Одринською Т.В. (нехай країна знає своїх «героїв») зробили наступний юридичний трюк. Вони скасували ухвалу суду нібито через порушення процесуального права і направили її на новий розгляд.

То було б нічого, але! В останній абзац судової ухвали було вписано: «суду першої інстанції врахувати…» і далі по тексту йде опис обставин справи, яких апеляційний суд не досліджував. Тобто, він міг написати щось таке: «суду першої інстанції врахувати, що Елвіс Преслі і Джонні Кеш викрали літаючу тарілку МВС». І все, вуаля! Тепер суд має заново розглядати справу, враховуючи цей брєд, адже за законодавством обставини, які були встановлені іншим судом, не підлягають доказуванню. Вони, по типу, вже доказані. Портрет Елвіса буде розліплений по вокзалах поряд із Мазурком.

В тему: Система прогнила. Хит-парад маразмов украинских судов

Окрім прокуратури до касти «недоторканих» входять Держфінінспекція, казначейство і податкова. Взаємозв’язки очевидні: перші проводять перевірки бюджетних установ, другі нараховують бюджетникам гроші, треті відбирають гроші у бюджет. А суди відповідно є бюджетними установами. Тому виграти справу у «недоторканих» практично неможливо.

От коли треба прийняти постанову на користь них, тоді судді навіть здатні вигадувати нові правила судочинства. Наприклад, суддя Полтавського окружного адмінсуду Гіглава О.В. так хотіла допомогти захистити оскаржуваний акт ревізії ДФІ, що в своїй постанові послалася на постанову суду з іншої справи, яка абсолютно не стосувалася розглядуваної, але мала схожі обставини та сторін. Тобто, суддя Гіглава вирішила ввести в Україні правило судового прецеденту, яке діє в США і Великобританії. Виникає питання: навіщо депутатам приймати якісь закони, збиратися під куполом Верховної ради, коли в Полтавському адміністративному суді сидить така розумниця? Зробіть її Міністром юстиції.

Буває, коли судді ухвалюють рішення взагалі невідомо як і в якому місці. Свіженький випадок стався із суддею Харківського апеляційного адмінсуду Перцовою Т.С. Кілька місяців після відкриття провадження від неї не приходило жодних процесуальних документів: ні повісток, ні ухвал, взагалі нічого. Прийшлося писати лист голові суду, після якого Перцова «прокинулась від летаргічного сну» і надіслала мені ухвалу 1,5 місячної давнини. Виявляється, мені уже відмовили в задоволені скарги. А все тому, що інша сторона – Держфінінспекція.

В тему: Вокруг судьи без головы

Коли на практиці постійно зіштовхуєшся із судовими «викрутасами», напрошується питання: навіщо потрібне таке правосуддя? Будь-що у цьому світі буде справедливішим за український суд. Закони джунглів – вершина гуманності у порівняні із «понятіями» більшості суддів та прокурорів. Закони і кодекси – саме останнє, на що вони звертають увагу, видаючі свої кривосудні пасквілі. Чесно, я взагалі не бачу, в чому їхня користь на сьогодні. Думаю, якби судді взяли віники і вичистили б центральну вулицю, справедливості в їхньому вчинку було б більше.  Можливо, в цьому і полягає справжнє призначення полчищ пєрцових, гіглав, петренків, литвиненків та інших поціновувачів екзотичного кривосуддя.

Станіслав Цись, спеціально для Інтернет-видання «Аргумент»


В тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Важно

Как эффективно контролировать местную власть

Алгоритм из 6 шагов поможет каждому контролировать любых чиновников.

Как эффективно контролировать местную власть

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републикация материалов: для интернет-изданий обязательной является прямая гиперссылка, для печатных изданий - по запросу через электронную почту. Ссылки или гиперссылки, должны быть расположены при использовании текста - в начале используемой информации, при использовании графической информации - непосредственно под объектом заимствования. При републикации в электронных изданиях в каждом случае использования вставлять гиперссылку на главную страницу сайта www.argumentua.com и на страницу размещения соответствующего материала. При любом использовании материалов не допускается изменение оригинального текста. Сокращение или перекомпоновка частей материала допускается, но только в той мере, в какой это не приводит к искажению его смысла.
Редакция не несет ответственности за достоверность рекламных объявлений, размещенных на сайте а также за содержание веб-сайтов, на которые даны гиперссылки. 
Контакт:  uargumentum@gmail.com