Горлис-Горский, он же Семянцев. Как сбежал из тюрьмы Елисаветграда автор "Холодного Яра"

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

2 июля 1920-го дежурный по станции Елисаветград милиционер составил протокол о том, как Семянцов (Семянцев, Симянцев) сбежал из-под конвоя. Этим неуловимым "Семянцовым" был Юрий Горожанин-Лисовский с псевдо "Зализняк", более известный как Юрий Горлис-Горский, автор романа "Холодный Яр”.

Залізничний вокзал в Єлисаветграді в 1920 р. Фото з особистої колекції Юрія Тютюшкіна

Железнодорожный вокзал в Елисаветграде в 1920 году. Фото из личной коллекции Юрия Тютюшкина

Юрий Горлис-Горский, старшина холодноярской организации, попал в Елисаветград в мае 1920-го - его взяли в плен большевики в ходе неудачной операции по захвату оружия в городе Новомиргород. Повстанцев захватили и увезли в Елисавету (Елисаветград), который на протяжении 1920-1922 гг. стал для большевиков центром борьбы с холодноярских повстанческим движением.

На эту тему: "Неумолимый враг". Как возникла республика Холодного Яра

В течение мая-июля 1920 года Горлис-Горский находился в Елисаветграде под чужим именем - назвался Валентином Семянцевым (по-украински  Сімянцевим), а уже большевики в материалах дела перекрутили фамилию на Семянцова и Семенцова. Горлис-Горский, который имел холодноярское псевдо "Зализняк", оставил подробные воспоминания о пребывании в этом городе в мае-июле в 1920 г.

Фортечна площа

"Коло полудня ми вже були в Єлисаветграді. Проїжджаємо через заповнену народом площу. На високій трибуні оратор - картавий жидок - надриваючися "підбадьорює настрої" у маси в зв'язку з наступом поляків і української армії з заходу. Ревкомщик, переговоривши з командиром, відділив нашу підводу і під охороною кільканадцяти червоноармійці під'їхав з нами до трибуни. Коли попередній оратор скінчив свою промову, він виліз на трибуну й оповів юрбі, що "непереможна" червона кіннота розбила й знищила вчора банду Холодного Яру, яка "грабувала в селах останню скотину і одежу, вбивала невинних бідняків і т. д." Показуючи на нас рукою, закричав своїм московсько-волзьким говорком, що ми ті, на чиїх руках ще не засохла кров організатора єлисаветградського комітету компартії Пірка, та що вони відплатять кров'ю за кров не тільки нам, а й всім бандитам на Україні.

Частина юрби (особливо жиди) вороже загомоніла. Почулися викрики, щоб зараз нас же розстріляти. Та у більшості в очах світилося мовчазливе співчуття. Міське населення знало вже, що на мові більшовиків значить слово "бандит", - такими были первые впечатления Горского от города и его жителей, правда, не без присущего ему антисемитизма. Примечательно, что автор утверждает: елисаветовцы сочувствовали холодноярцам.

Агітаційний плакат більшовиків, 1920-й рік

Затем начались странствия елисаветградскими подвалами и тюрьмами: "Під'їжджаємо до великого поверхового будинку з написом "Елисаветградская уездная чрезвычайная комиссия". На стіні червоною фарбою вимальований другий напис: "ЧК - глаза и уши советской власти Она всё видит и всё слышит!" На брамі варта з кулеметом. На подвір'ї зустріли нас кілька чекістів, і, розв'язавши, запровадили до камери в підвальній частині будинку”.

В Елисавете Горлис-Горский находился в трех казематах. Сначала в погребах Елисаветградской чека, где повстанцы почувствовали весь вкус допросов. Между тем ценными заключенными заинтересовались служащие Особого отдела 1-й Конной армии, которые прибыли в Елисаветград 20 мая 1920-го. Историку Сергею Лунину в Отраслевом госархиве СБУ (ОГА СБУ) удалось найти дело Особого отдела 1-й Конной армии, в которой названы обвиняемые: Игнатий Зинкевич, Артем Бондарь и "Валентин Семенцов", то есть Юрий Горожанин-Лисовский.

Как Горлис-Горский стал “Сімянцевим”? Еще в феврале 1920-го руководители Холодноярской организации передали ему "приватные документы" товарища по сотне, казака Валентина Симянцева, попавшие к ним случайно. Тот факт, что третьим обвиняемым был именно Горожанин-Лисовский, свидетельствуют фото псевдо-Симянцева в фас и профиль, а также написанные им собственноручно материалы - почерк похож на известные автографы Юрия Горлиса-Горского.

Председатель Особого отдела 1-й конной Роберт Зведерис во время допроса пытался завербовать Горлис-Горского, соблазняя его орденом Красного знамени и старшинским место в красной коннице, но повстанец от сотрудничества отказался. После допроса Юрия Горлис-Горского и другого холодноярца Гната Зинкевича автомобилем отвезли в особый отдел при штабе Буденновске армии, который тоже отметился в памяти Горлис-Горского: "Одиночок відділ не мав. Понад двісті в'язнів містилися в двох величезних сполучених підвалах - жінки й мужчини разом. У третьому невеликому приміщенні був водопровод і примітивний клозет..."

Гнат Зінкевич, фото з ГДА СБУ

Повстанцы сразу договорились "врать одно и то же”: понемногу "признавались” о Холодном Яре и даже просили чекистов Первой конной послать их в Холодный Яр с отрядом конницы, обещая помощь с подавлением повстанческой организации - на самом деле, чтобы подвести буденновцев "под Иванову хату", то есть в засаду. Также Горожанин-Лисовский в тюрьме обещал помочь в раскрытии подполья в Елисаветграде.

Однако начотдела не поверил в такую "помощь" и отправил Горлис-Горского на авто в сопровождении восьми милиционеров в тюрьму, которая находилась на окраине города. Этот старый "царский" корпус сохранился до нашего времени (подробности в публикации Харьковский СИЗО № 27

На эту тему: История Харьковской Холодногорской тюрьмы

Горлис-Горский вспоминал: "За містом у груди вдарив легковий степовий вітер. Цей подих волі п'янив мозок і стискав серце таємними бажаннями. Після реєстрації в конторі тюрми дозорці завели нас до корпусу одиночних камер і розсадили у різні "клітки". Єлисаветградська каторжна тюрма була тюрмою нового типу . В одиночці - приковані до стіни залізні ліжко, столик, стільчик. На столику - мідний дзбан та їдунка. У оббитих залізом дверях - досить великий чотирикутний отвір, який закривався дверцятами на завісах. Через нього подавалися їжа і вода. На залізній решітці ліжка не було нічого, окрім кількох жмутків зів'ялої трави. Босі ноги гостро відчували вогкий холод залізобетонної підлоги. Їсти давали півфунта гливкого хліба, черпак пісної рідкої юшки".

Юрій Горліс-Горський в 1920 р. у Єлисаветградській в'язниці. Фото з ГДА СБУ

На эту тему: Как убивали украинских атаманов. Операция «Заповіт»- как советская власть уничтожала повстанцев

На двери его камеры мелом была написана вымышленная фамилия "Семянцев” и холодноярский псевдоним. В тюрьме Юрий Горлис-Горский постоянно занят мыслями о побеге. Он пытался заболеть сыпным тифом, чтобы перевели в больницу, откуда легче бежать, обдумывал все возможности, но признал, что убежать из тюрьмы было чрезвычайно сложно: "одиночный корпус был построен и охранялся снаружи так, что о побеге через окно нечего было и мечтать". Автор описал и место расстрелов - «на пустырях старой крепости, окружавших тюрьму", вспоминая о выстрелах, долетавшихи в окно одиночки.

Однако сбежать ему удалось. Горлис-Горский очень подробно описал местность, где его собирались расстрелять, потому сомнений нет - речь идет именно о крепости св. Елизаветы в нынешнем Кропивницком. Местность легко узнаваема и сегодня:

"Йдемо попід тюремним муром... Минувши тюрму, йдемо вздовж якогось насипу чи валу, що з лівого боку круто спускається до порослої бур'яном широкої площі... Вал скінчився, упираючись в другий, вищий, що йшов упоперек до цього. В кількох кроках темніли плями розкопаної землі. Здогадуюся, що тут стріляють і закопують... По тілі пробіг електричний струмок. Ще мить - і череп розтріснеться під кулею... Коли старший затримав крок, щоб зробити рух убік і пропустити мене вперед, плигаю на нього. Вхопивши за плечі і обернувши кругом себе, штовхаю його на задніх. Два постріли... крик...Скотившись клубком із валу, пускаюся бігти. Босий... в одній білизні. Біля ніг дзижчать кулі... До цього часу в грудях забиває дух, коли згадую той біг. Старт-смерть. Мета - життя і воля! Коли б хтось так бігав на спортивних змаганнях, зібрав би нагороди з цілого світу!"

После побега Горлис-Горский немного заблудился (неудивительно, потому что теинота, страх и город он совсем не знал), потому что планировал выбежать за его окрестности, а чуть не оказался в самом центре: "Біжу садами та городами, перескакуючи через паркани... Біг тим передмістям вже довго, переконаний, що біжу за місто, в поле. Нарешті з прикрістю стверджую, що біжу просто до міста. Сади і городи меншали, будівлі більшали та густішали. Перескочивши через один паркан, опинився на вулиці з хідниками та електричними ліхтарями. Зміркувавши, що це зможе збити з сліду червоноармійців, перебігаю вулицю і перескакую знову в сад... Змінюю напрямок, та бажаного кінця міста нема... По тому, що я ледве вже волочив ногами, по тому, що на дворі вже сіріло, зрозумів, що бігав принаймні півтори години. Вже розвиднялося, а я у місті в одній сорочці...".

Вулиця Садова в Єлисаветграді неподалік від в'язниці на початку ХХ ст

Тюрьма на самом деле за несколько минут бега от центра города, совсем рядом и городской сад. В конце концов, холодноярцу удалось спрятаться в одной из риг окрестностей Елисаветграда, вероятно, пригорода сельского типа. Хозяин помог Горлис-Горскому, и вскоре он вернулся в Холодный Яр. Повстанцы считали его погибшим, а побратим Андрей Чернота даже успел поставить крест за "раба Божьего Юрия".

Юрій Горліс-Горський - осавул 1-го куреня Холодноярської бригади

Таким был счастливый финал приключений Юрия Горлис-Горского под именем Валентина Симянцева в Елисаветграде. Правда среди материалов дела есть документ, который подает другую версию побега из-под стражи. Согласно протоколу № 63, составленным дежурным по железнодорожной станции милиционером Запорожченко 2 июля 1920 года, Ю. Горожанин-Лисовский бежал с железнодорожной станции Елисаветград! 1 июля 1920-го в шесть вечера вместе с пятью другими, не упомянутыми по имени пленными, их посадили в вагон, чтобы на следующее утро отвезти в Особый отдел Первой Конной, что уже переехал в Житомир.

Однако 2 июля 1920-го где-то в четыре утра "Семянцов" попросился выйти "по нужде" и прыгнул под эшелон. Выводящий Надолинский не смог его догнать, за станцией даже дважды выстрелил в беглеца, но не попал. Не имели успеха и дальнейшие поиски. В деле есть примечание за 1923 год о том, что "Семенцов" проходит по книге розыска за № 307731. "Семенцова" объявили вне закона. В то жк время настоящий Горлис-Горский удачно путал следы, убегая от чекистов.

Итак, факт нахождения Горлис-Горского в елисаветградских застенках не подлежит сомнению, а вот способ побега до сих пор выглядит довольно загадочным, как и вся жизнь этой незаурядной личности. Какая же из версий правдива? Мы считаем, что Горлис-Горскому можно доверять, несмотря на документы, содержащиеся в деле, потому что настолько достоверно описать местность вокруг тюрьмы мог только человек, который там находился. Например, другой участник освободительной борьбы и писатель Юрий Липа в новелле "Рубан", вспоминая о Елисаветграде, писал о "тяжелой крепости с грубыми стенами, которая царила над городом", что не соответствует действительности. Крепость св. Елисаветы - земляная, состоит из валов, рвов, бастионов, равелинов, вблизи валов до сих пор сохранился корпус тюрьмы, который подробно описал Горлис-Горский.

Вали фортеці св. Єлисавети на початку ХХ ст

На эту тему: Степная дивизия Пестушко. История одного из самых успешных антибольшевистских восстаний

Как объяснить версию, документированную в материалах дела? Современные работники пенитенциарной службы говорят, что во время побега из-под конвоирования наказание несет только конвоир. Если заключенный, к тому же столь ценный, как повстанец-холоднояровец, которого собирались этапировать в Житомир для дальнейшей обработки в Особый отдел Первой Конармии, бежал из тюрьмы, то наказать "по законам революционного времени" могли не только конвоира, но и все руководство тюрьмы. Поэтому мог иметь место факт фальсификации места и обстоятельств побега.

Юрий Митрофаненко, кандидат исторических наук;  опубликовано в издании DSNEWS.ua

Перевод: Аргумент


На эту тему:

 

 

 

Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

20:00
У п'ятницю дощитиме в Карпатах і на сході, вдень до +20°С
19:59
Українці гинуть за мільярди Ахметова: благодійне товариство ФК "Шахтар" отримало бронь від мобілізації
19:28
США та Великобританія перевіряють криптовалютні транзакції на суму понад $20 млрд, що пройшли через російську біржу
19:10
The Telegraph: Яка зброя може змінити хід війни в Україні
18:46
Зеленський: рф готує новий наступ у травні-червні, ми не готові до цього (уточнення)
18:07
Як Китай поглинає колись вільний Гонконг
16:59
Чисельність населення України на вільних територіях 31,5 мільйона
14:10
«Чия система витримає, той і переможе»: що стоїть за останніми обстрілами росією енергетичної інфраструктури України
13:59
РПЦ оголосила “священну війну” Україні (документ)
12:04
Бурштинська та Ладижинська ТЕС зруйновані майже повністю: чим Україні загрожують нові атаки на енергосистему

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]