Україна нарешті має намір ратифікувати Римський статут... Не пройшло й 25 років

Версия для печати

15 серпня Володимир Зеленський направив на розгляд Верховної Ради два проєкти законів: перший — “Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”, другий — про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, що мають їх узгодити з міжнародним правом.

Правозахисники закликають українську владу ратифікувати цуй докумет багато років. Особливо гострою ця потреба стала від початку повномасштабної війни. Розповідаємо, що це за договір, чому його ратифікація така важлива і як сталося, що наша держава не могла на це наважитися понад два десятиліття.

Що таке Римський статут?

Римський статут — це міжнародний договір, за яким було створено МКС — Міжнародний кримінальний суд. Статут встановлює основні міжнародні злочини — геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії — і визначає відповідальність за них. І саме МКС має повноваження розслідувати та притягати до відповідальності людей, винних у цих правопорушеннях, — навіть якщо йдеться про військове керівництво та верхівку держав — тих, до кого національне правосуддя дотягнутися не в силі.

Читайте також: В ОП, де багато років ігнорували прийняття Римського статуту, раптово перерахували причини, чому його варто ратифікувати прямо зараз

Римський статут було ухвалено під час скликаної Генасамблеєю ООН конференції в 1998 році. А чинності документ набув у 2002 році, коли його підписав необхідний для цього мінімум держав, — 60.

Наразі підписантами Римського статуту є 137 країн з усього світу. При цьому ратифікували договір 123 держави — і України між них досі немає, хоч ми й підписали документ ще в січні 2000 року.

Чому так довго?

— Тривала затримка з ратифікацією Римського статуту в Україні пояснюється кількома факторами, — розповідає адвокатка Харківської правозахисної групи Ганна Овдієнко. — Основним стримуючим чинником було побоювання щодо можливого втручання МКС у внутрішні справи України, що могло б торкнутися високопосадовців. Крім того, на процес впливали зовнішні фактори, включаючи тиск з боку Росії, а також відсутність політичної волі для здійснення такого важливого кроку.

Ратифікуючи статут, Україна б визнала: якщо її громадяни вчиняють міжнародні злочини, вони можуть колись постати перед судом в Гаазі. Умовні “кучми і януковичі” настільки боялися новоствореного МКС, що у 2001 році Конституційний суд фактично заборонив ратифікацію Римського статуту.

Тоді судді визнали, що делегування правосуддя до Міжнародного кримінального суду суперечить Конституції України. Ця проблема була вирішена аж за 18 років, коли набули чинності зміни, внесені до головного закону нашої держави у 2016 році. Тоді ст. 124 розділу VIII Конституції доповнили частиною, що наголошувала: “Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду”.

Втім, попри це, Україна не поспішала ратифікувати РС. Натомість ще раніше наша держава скористалася правом на “визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду державою, яка не ратифікувала Римський статут”.

У 2014 році ми “попросили” МКС розслідувати злочини, імовірно вчинені проти людяності під час Майдану (з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року). А у 2015 році — звернулися до міжнародного кримінального суду із заявою про визнання юрисдикції МКС щодо можливих воєнних злочинів та злочинів проти людяності, скоєних під час російсько-української війни:від 20 лютого 2014 року і дотепер.

Від початку війни ратифікації статуту на заваді став страх, чи не “засипле” Росія МКС заявами про воєнні злочини, нібито скоєні українськими військовими. І це, мовляв, заважатиме Україні захищатися від агресора.

Як зазначав минулого року експерт Центру політико-правових реформ Євген Крапівін: “Головна причина — побоювання нашого військово-політичного командування, що це обмежить свободу розсуду командуючих на полі бою та демотивує військових загалом.

Читайте також: ОП оприлюднив текст двосторонньої угоди між Україною та ФРН у сфері безпеки

Тобто, що МКС розпочне вивчення фактів щодо воєнних злочинів з боку українських військових. Серед іншого їх лякає принцип «командної відповідальності» (chain of command), унікальний інститут міжнародного кримінального права, який дозволяє притягати до відповідальності командирів за дії їхніх підлеглих, встановлюючи причинно-наслідкові ланцюжки аж до Головнокомандувача”.

Втім, більшість експертів давно запевняють: Міжнародний кримінальний суд цікавлять не поодинокі міжнародні злочини, а системні масові порушення, в яких задіяна вища ланка військового керівництва. Ба більше, МКС діє за принципом комплементарності, тобто не робить те, з чим можуть впоратися національні суди.

“Індивідуальних військовослужбовців, які вчинили воєнні злочини, притягнути до відповідальності ми можемо і самостійно. У нас є для цього ресурси, але в нас немає ресурсів, щоб притягувати командирів найвищої ланки через імунітети, через недосяжність, через те, що вони на території іншої держави. І те саме щодо українців. Ми можемо самостійно розібратися з індивідуальними кейсами, де наші військовослужбовці вчинили воєнні злочини”, — пояснює Євген Крапівін.

Що пропонує Зеленський?

Втім, мабуть, щоб зарадити ірраціональному страху українців колись побачити в МКС на лаві підсудних своїх, у законопроєкті 0285 Президент пропонує ратифікувати Римський статут з певною умовою: “Україна заявляє, що протягом семи років після набрання Римським статутом чинності для України вона не визнає юрисдикції Міжнародного кримінального суду стосовно злочинів, зазначених у статті 8 (з урахуванням поправок), коли, ймовірно, злочин було вчинено її громадянами”. У статті 8 Римського статуту йдеться про воєнні злочини.

— Ця пропозиція має на меті захистити українських військових від негайного переслідування за їхні дії під час війни, що могло б викликати серйозні політичні та суспільні наслідки, — вважає Анна Овдієнко. — В умовах війни важливо підтримати довіру до армії та уникнути ситуацій, коли військові бояться виконувати свої обов’язки через ризик переслідування з боку міжнародного трибуналу. Однак таке відтермінування може бути сприйняте як спроба уникнути відповідальності.

Інший поданий учора законопроєкт має привести Кримінальний та Процесуальний кодекси України у відповідність до норм Римського статуту. Зокрема пропонується замінити назву статті 437 "Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни" на "Злочин агресії", а також статті 438 "Порушення законів та звичаїв війни" на "Воєнні злочини".

Крім того, до статті Кримінального кодексу про геноцид додадуть “заподіяння психічного розладу з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи”. Також у ККУ з’явиться стаття про кримінальну відповідальність військових командирів, інших осіб, які фактично діють як військові командири, та інших начальників.

Читайте також: Сі-фактор: Росія потрібна Китаю, щоб тягати каштани з вогню

Наскільки це важливо?

Дехто з противників ратифікації каже, що вона нічого не принесе Україні: мовляв, Міжнародний кримінальний суд і без того активно розслідує злочини, скоєні на нашій території росіянами. Тож навіщо ще щось робити?

Перш за все, ратифікація Римського Статуту є прямим міжнародним зобов’язанням України, відповідно до підписаної 16 вересня 2014 року Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Це само собою є достатньо вагомою причиною для ухвалення статуту. Крім того, є й інші аргументи на користь того, щоб Україна стала повноправним учасником МКС — суб’єктом, а не об’єктом.

“Після набрання чинності для України Римським статутом Україна набуде повноправного членства в Міжнародному кримінальному суді та братиме участь у роботі Асамблеї держав — учасниць Римського статуту, зможе подавати кандидатури для обрання суддів та прокурорів Міжнародного кримінального суду”, — мовиться у пояснювальній записці до президентського законопроєкту. Крім того, це має спростити нашим співгромадянам, які постраждали від російської агресії, доступ до спеціального Цільового фонду для потерпілих.

— Ратифікація Римського статуту є не лише важливим кроком у напрямку міжнародного правосуддя, але й критично необхідним для зміцнення позицій України в умовах російської агресії, — пояснює Ганна Овдієнко. 

— Попри те, що Україна вже визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС) у 2014 та 2015 роках, ці рішення мали тимчасовий характер і можуть бути змінені або скасовані в майбутньому, що ставить під загрозу стабільність співпраці з МКС. Ратифікація статуту зробить цю юрисдикцію постійною та дозволить МКС розслідувати злочини в Україні без необхідності постійного поновлення визнання цієї юрисдикції.

Крім того, ратифікація статуту сприятиме гармонізації українського законодавства з міжнародним правом, що є важливим для забезпечення справедливих судових процесів у країні. Це включає адаптацію кримінального та кримінально-процесуального законодавства до стандартів МКС, що зміцнить правовий захист жертв війни та дозволить Україні повноцінно брати участь у міжнародних правових процесах.

—

Ірина Скачко, опубліковано у виданні Харківської правозахисної групи

Читайте також: 

• Рябошапка пообіцяв ратифікувати Римський статут
• Ексгенсек ООН закликає підтримати створення спецтрибуналу для переслідування злочину агресії Росії проти України
• Нелюдські злочини сучасних московитів кличуть про кару
• Російські звірі та культурні чистки. Як окупанти руйнують українські музеї й вивозить мистецтво  
• Пашинян піддав сумніву ефективність ОДКБ та російських миротворців й наголосив на ратифікації Римського статуту
•  Покарання воєнних злочинців. Як світ наблизився до арешту Путіна
• "Такого масштабу воєнних злочинів Європа не знала з часів Другої світової війни"
• Воєнний злочин російських загарбників проти довкілля. Чи можливе правосуддя?