"Хороші руські" в ЄС не донатять на ЗСУ і хочуть щоб путінський режим скинули чужими руками

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  dpa/picture-alliance

 Погіршення політичної атмосфери в Росії і призов на військову службу за мобілізацією, що почався у вересні 2022 року, змусили тисячі росіян виїхати з країни. Це привертало серйозну увагу багатьох дослідників, тому дефіциту в аналітичних роботах про нову російську імміграцію немає.

Щоб заповнити прогалини і деталізувати її політичний образ, проведено дослідження на підставі 30 глибинних інтерв'ю та відкритих статистичних даних, зазначає у виданні  Postimees науковий співробітник Інституту зовнішньої політики Естонії Ігор Грецький.

Російське вторгнення в Україну спровокувало величезний міграційний приплив через східні кордони ЄС. Через загрозу життю і колосальні руйнування, принесені російською армією, мільйони українців - здебільшого жінки і діти - були змушені покинути свої будинки.

Як респонденти для дослідження виступили російські громадяни різного віку, які виїхали після лютого 2022 року з Росії в країни Балтії, Польщу, Німеччину та Фінляндію, а також кілька експертів з НКО, які мають великий досвід взаємодії з російськими мігрантами в Німеччині.

Читайте також: Російська опозиція і російські злочини

Яка чисельність нової російської імміграції в ЄС?

Розкид в експертних оцінках того, скільки людей покинуло Росію після початку вторгнення Росії в Україну, дуже великий - від 400 тисяч до кількох мільйонів. Настільки широкий діапазон пояснюється тим, що підрахунок емігрантів ускладнений відсутністю універсальної методології, а також нестатичною природою самої еміграції. Схожим чином різняться й оцінки кількості росіян, які після початку вторгнення в Україну виїхали в ЄС.

Ґрунтуючись на даних Євростату про видані російським громадянам первинні довгострокові посвідки на проживання, ми дійшли висновку, що у 2022-2023 роках у ЄС осіло приблизно 178 000 росіян.

При цьому обумовлена вторгненням частина становить близько 74 000. Частка росіян від загальної кількості виданих у країнах ЄС первинних довгострокових посвідок на проживання становила 3,26% у 2022 і 3,30% у 2023 роках. Це вище, ніж 2021 року (2,68%), але ще досить далеко до пікових показників 2014 року (3,90%).

В абсолютних числах найбільшу кількість первинних довгострокових посвідок на проживання видали Німеччина та Іспанія, проте у відносних безумовним лідером є Кіпр, де 2022 року їх оформили в сім разів більше, порівняно з попереднім роком.

Попередні статистичні дані за першу половину 2024 року вказують на помітне зниження кількості перших довгострокових дозволів на проживання, виданих країнами ЄС громадянам Росії. Це дає змогу припустити, що пік міграційного потоку з Росії до ЄС, спричиненого вторгненням, імовірно, вже пройдено.

Читайте також: Європа має побачити: “звичайні росіяни” підтримують війну

Чому Європейський союз?

Ключовими ресурсами росіян для від'їзду саме в Європу були родинні та професійні контакти. Наприклад, активісти і співробітники НКО, які залишили Росію, ще до вторгнення активно взаємодіяли зі своїми європейськими колегами, особливо з Німеччини та Польщі, що багатьом допомогло згодом під час клопотання на гуманітарні візи.

Без цих зв'язків обходилися ті, хто володів конкурентоспроможними професійними навичками і сильною впевненістю, що і за межами Росії зможе поборотися за добре оплачувані робочі місця - як, наприклад, IT-фахівці.

Для російських представників ЛГБТК-спільноти, а також активістів за права етнічних меншин, важливим фактором під час ухвалення рішення щодо напряму еміграції було те, що ЄС вважають безпечним простором, побудованим на унікальних соціокультурних нормах і принципах соціальної інклюзії, недискримінації та етнокультурного розмаїття, а також дружньому ставленні до етнічних та інших меншин.

Читайте також: Час людожерів

Складнощі адаптації

Зрозуміло, будь-яка еміграція пов'язана з цілою низкою труднощів. Серед них - і складний процес психологічної адаптації до умов еміграції, коли змінюється все: звичне коло спілкування, рівень споживання, рід професійної діяльності та соціальний статус.

Проте головними складнощами для новоприбулих стали мовний бар'єр і супутні йому проблеми з працевлаштуванням. Деякі дослідники виходять з того, що ті, хто виїхав із Росії, здебільшого освічені на високому рівні й добре володіють іноземними мовами,[1] однак підстав для таких тверджень не наводять.

Читайте також: Павло Казарін: Жалюгідна російська еміграція та її доля

У реальності картина не настільки оптимістична. Більше половини наших респондентів зізналися, що або зовсім не говорять англійською, або володіють нею на дуже базовому рівні, не кажучи вже про інші мови.

Експерти з Німеччини, з якими взаємодіяли дослідники, підтвердили, що через низький рівень володіння англійською та німецькою мовами у більшості росіян, які приїхали, виникають серйозні складнощі з комунікацією як з місцевим населенням, так і з владою.

За їхніми ж оцінками, нові російські емігранти дуже погано створюють нові соціальні зв'язки і намагаються шукати роботу насамперед у російськомовному сегменті, який відносно невеликий і надзвичайно конкурентний.

Читайте також: Росія ніколи не стане іншою. Маємо забути все спільне

Ставлення до візової політики ЄС

У відповідь на зростання міграційного тиску на своїх східних кордонах через російське вторгнення в Україну ЄС повністю призупинив дію Угоди про спрощення візового режиму з Росією, в той час як країни Балтії, Польща, Фінляндія і Чехія додатково запровадили обмеження на в'їзд та видачу віз громадянам Росії в туристичних, культурних, спортивних і ділових цілях.

Політики обґрунтовували це необхідністю забезпечення національної безпеки та громадського порядку. Ставлення нових російських іммігрантів до цих нововведень загалом залишається росієцентричним.

Вони, як правило, не пов'язують запровадження обмежень із міркуваннями національної безпеки і залишаються байдужими до того, що для урядів країн ЄС, які межують із державою-агресором, абсолютним пріоритетом є національна безпека, а не трансформація політичного режиму Росії за будь-яку ціну.

Як результат, від нових російських іммігрантів часто можна почути, що жодні санкції неефективні, якщо вони не завдають нищівного удару по путінському режиму і не припиняють війну між Росією та Україною. Проте, схоже, що такий підхід зумовлений не політичними або моральними міркуваннями, а зовсім іншим фактором.

Найнаполегливіша критика лунає від тих росіян, які планують перевезти до ЄС інших членів своєї сім'ї або прагнуть зберегти для ближнього оточення можливість регулярно їх відвідувати. Іншими словами, нова російська імміграція схильна розглядати візові обмеження країн ЄС виключно як питання особистої зручності.

Читайте також: "На арену з тиграми кинули Україну і закрилися нею, як щитом. Це виглядає доволі гидко."

Колективна відповідальність і донати для ЗСУ

Фото:  Російська опозиція і російські злочини

Час від часу серед нових російських іммігрантів спалахують дискусії щодо того, чи несуть росіяни колективну політичну відповідальність за вторгнення Росії в Україну та його наслідки, чи ні.

Деякі респонденти відповідали на це запитання ствердно, вважаючи, що російське населення відповідальне хоча б тому, що часто вважало за краще не думати про політику, повністю залишаючи її на розсуд влади.

Більшість, проте, цю відповідальність рішуче заперечує. При цьому багато хто схильний десуб'єктивізувати російське населення, представляючи його лише жертвою маніпуляцій з боку уряду.

Невипадково як основну причину вторгнення в Україну нові іммігранти бачать засилля в Росії кремлівської пропаганди. Ба більше, деякі з них - свідомо чи ні - не розрізняють терміни "відповідальність" і "вина", вважаючи їх синонімами.

Ще однією дуже болючою темою в середовищі нових російських іммігрантів є пожертви для ЗСУ. Неприйняття ідеї своєї участі в підтримці української армії взагалі є домінантним у цьому середовищі, а саме обговорення цього питання - табу в багатьох російських спільнотах.

Показово те, що російські лідери громадської думки і політичні діячі, які виїхали, у своїй риториці йдуть у фарватері цих настроїв.

Читайте також: “В українській війні будуть прецеденти, які оформлять майбутнє міжнародного гуманітарного права”

Контакти з Росією та уявлення про майбутнє

Хоча багато нових російських іммігрантів підтримують зв'язки з сім'єю і друзями в Росії, вони уникають обговорення політично забарвлених питань, особливо пов'язаних з Україною.

Найчастіше вони відкрито визнають свою нездатність переконати прихильників війни навіть у своєму близькому оточенні, багато хто з яких, за їхнім зізнанням, став на українофобські та антизахідні позиції задовго до вторгнення 2022 року.

Деякі з респондентів навіть констатували, що швидко втрачають зв'язок із російським населенням і погано розуміють, що відбувається в країні. Іншими словами, ті, хто виїхав, практично не впливають на сприйняття російсько-української війни і політичні погляди тих, хто залишився в Росії, і цей розрив між двома когортами збережеться в майбутньому.

Читайте також:  “Хорошіє рускіє” – це люди, які будуть руйнувати майбутнє після нашої перемоги

У своїй більшості російські іммігранти не бачать у Росії майбутнього ні для себе, ні для своїх дітей. Лише деякі з них припустили, що в разі приходу до влади в Кремлі лідера, який зможе завоювати їхню довіру, вони будуть готові подумати над тимчасовим поверненням - щоб допомогти будувати нову державу.

І все ж ті, хто має дітей, зізналися, що не ризикнуть при цьому взяти з собою сім'ю. Інакше кажучи, навіть ті деякі, у кого зберігається оптимізм щодо Росії, не бачать себе агентами змін на своїй батьківщині.

Їхня головна стратегія - чекати і сподіватися на крах путінського режиму внаслідок поразки у війні або економічного колапсу. Вони декларують бажання жити у вільній і демократичній Росії, але ризикувати чимось заради цієї ідеї не готові.

Докладніше з цими та іншими викладками дослідження можна ознайомитися на сторінці ICDS. 

 Ігор Грецький, науковий співробітник Інституту зовнішньої політики Естонії; опубліковано у виданні Postimees

 


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]