Ірина Фаріон: Вбита за правду. Частина 107. Останнє інтерв’ю (закінчення).

| Пт, 2026-10-09 07:36
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

… Минуло більш ніж два роки із моменту загибелі Ірини Фаріон — мовознавиці, політикині, принципової борчині за українську мову. Нещодавно суд виніс вирок В’ячеславу Зінченко - її вбивці: довічне ув’язнення.

Нижче - її останнє інтерв’ю, записане буквально за кілька тижнів до смерті. В ньому вона безкомпромісно говорить про мовну політику, критикує владу та відверто ділиться позицією щодо війни, української ідентичності й майбутнього нації. Ці слова Фаріон сьогодні звучать інакше. І пророче.

Початок інтерв’ю: Ірина Фаріон: вбита за правду. Частина 106

- В Україні дискримінують українськомовних людей - не московськомовних. В Україні дискримінують українців!

Власне через те, що ми собі це дозволяємо, тому що у нас на державних посадах люди, які не мають хребта в прямому і переносному значенні цього слова. І, очевидно, до них належить (мовний - А.) уповноважений.

Щодо Данилка - це представник кризи української культури. Тобто він сам зізнавався в тому, що він виріс у суржикомовному середовищі. А що таке суржикомовне середовище? Це коли ти не знаєш, хто ти. Це коли ти змішуєш гречку з макаронами і споживаєш це в одній тарілці і за один раз.

У чому полягає цінність кожної мови? Цінність кожної мови полягає в тому, що вона самодостатня у своїй системі. І не треба ці мови змішувати! Ну, ось ця модель гібридизму, яку тривалий час пропонував цей актор, вона є наслідком тривалої окупації України московитами. Тому у нас витворився цей московсько-український суржик, “тіпа”, “кароче”, “вообще”... Тобто це наша колосальна політична і ментальна проблема! До речі, перша людина серед політикуму, яка звернула на це увагу і казала, що це найбільша загроза для української ідентичності - можливо, ви будете здивовані, можливо, ви знаєте, але не звертали ніколи на це уваги - це був міністр освіти Микола Скрипник. Оцей націонал-комуніст Скрипник, який застрелився 7 липня, усвідомлюючи, що поза як він підписав правопис 1928 року до виконання. 13 травня застрелився Хвильовий (видатний український письменник Микола Хвильовий), який також був членом правописної комісії; і в нього іншого вибору не залишалися, щоб з гідністю піти з того життя. До речі, він був з Бахмутського району. І саме цей Микола Скрипник зауважував на тому, що у нас склалася страшна ситуація. І він казав: "Суржик - це коефіцієнти змосковщення українців силами московського царату". Ну, він вживав московського царату, розумієте, бо це він був комуністом, більшовиком за своїми переконаннями. Ми ж розуміємо, що московський цар є таким, що він має такий народ під собою. Тобто влада кожного народу - це насправді відображення цього народу. І не треба казати, що у нас народ прекрасний, а президент у нас поганий. Ні, у нас президент - відображення народу, і не треба тут мати претензій до нього. А треба подивитися в дзеркало і зрозуміти, що з нами відбувається. Тому ось ця мішана мова - навіть Скрипник не використовував слова “суржик”. Тоді такого поняття не існувало, хоч воно є в словнику Бориса Грінченка. але зі значенням сільськогосподарським. Він називав це мішаною мовою. Тому вживання мішаної мови - це ментальна криза. І Данилко і як людина, і як актор - символ цієї ментальної кризи. І він би мав з цієї ментальної кризи виходити.

Но не моє завдання давати йому оцінку.

Тобто, якщо би уповноважений з мовних питань, на мою думку, мав би належний світогляд, то він би сказав, що в часи війни у нас не має звучати взагалі московська пісня. Можна собі уявити, що йде німецько московська війна і на якомусь концерті звучить німецькомовна пісня?! Ну, це і це impossible. Я перепрошую, я вже на англійську зараз перейду… Це просто не вкладається в голову! Якщо ми ці речі допускаємо, ну, вони наростають і тоді перетворюються в сніговий вал, який збиває нас з ніг.

Зверніть увагу, як вони працювали з нами, щоби не допустити українську пісню в інформаційний простір. Вони створювали квоти Україні не український продукт. Ви десь бачили державу, яка квотує власний продукт? Зазвичай держави квотують чужий продукт!

Ну ось, наприклад, французької музики в нас має в просторі бути стільки, а ми в своїй державі. Це ж до якої міри треба мати рабську свідомість, щоби квотувати власну музику?! Це тоді, коли українська пісня входить у скарбницю ЮНЕСКО. Мають найбільшу кількість пісень саме українці. Українці, здається, 250 000, а після українців ідуть, можливо я помилилася з цифрами, йдуть далі італійці. І цей народ сам квотує свій продукт! Скажіть, будь ласка, чи ви чуєте зараз на наших FM-станціях московськомовні пісні? Ні, вони розчинилися, як роса на сонці. Ми чуємо англійську. Та на жаль, ми не чуємо французьку. Я би хотіла почути французьку... На жаль, ми не чуємо чеську. Ми ще можемо якусь там польську почути.

Ну, особливо тут, у Львові. Так, у нас тут багато є таких, що їм все одно, під кого лягати. Так, але в нас всюди тепер - нарешті! - є українська пісня, тому саме так би треба було оцінювати те, що робив цей гуморист.

- Ну от в тому то й справа. Кремінь (колишній мовний омбудсмен Василь Кремінь - А.) каже, що з морально-етичної точки зору неправильно зробив Данилко, але от закон не не забороняє, все ж таки. То це проблема закону?

- Ну ви розумієте, шановні пане, в нас нема національного закону мовного.

Спочатку у нас був закон колоніальний або радянський 1989 року, який мав оце дивне поняття, що перекочувало у чинний закон: “мова, прийнятна для сторін”. Розумієте? Ну ви собі уявляєте в світі, де взагалі є оце поняття “мова, прийнятна для сторін”?! Як ми будемо ту “прийнятну мову” з тобою на касі вирішувати? От для тебе прийнятна для спілкування московська, для мене прийнятна англійська - хто має стати третейським суддею у нашому…

Оце поняття “мова, прийнятна для сторін”, воно, власне, свідчить про невміння в абсолютних цінностях працювати в категоріях “так - ні”. Розумієте? Це біблійна теза. Світ - це два слова: “так” і “ні”. Все, що між “так” і “ні” - це від лукавого. Ми постійно працюємо в системі координат від лукавого! Ми не вміємо зрозуміти, що в абсолютних цінностях неможливо це зробити! Тобто, можна в бізнесі домовлятися, але не можна домовлятися ні в питаннях релігії, ні в питаннях мови, ні в питаннях трактування історії! Чому? Тому що істина не відносна. Істина абсолютна! І найбільша помилка лібералів полягає в тому, що вони істину вважають

релятивним поняттям. На цьому зауважував, до речі, свого часу один із, на мою думку, найпотужніших філософів XX століття, (першої) половини XX століття. Ви будете здивовані, хто? Степан Бандера.

Він, власне, на тому наголошував, що найбільша небезпека - це релятивізм, коли все відносне. Ну, тоді відносна твоя любов до твоєї дружини, тоді відносна твоя любов до твоїх батьків, тоді відносна твоя любов до твоїх дітей.

Розумієте, це не відносні речі, це абсолютні речі! Та тоді відносне твоє життя. Може, ти не живеш. .. Не можна так.

Це розмивання самого сенсу життя. Ми стаємо покійниками, ми стаємо тінями, ми стаємо пустою формою. Це страшна небезпека. Це призводить до психічних розладів у слабких людей.

Сильні витримають. Вони ж розуміють, що це маніпуляція, що це потрібно для того, щоб сильних знищити, щоби розмити всі ці цінності. Ми ж це все розуміємо, сильні, але ж сильних - мало! А ми маємо допомогти слабшим і тлумачити їм це, пояснювати…

Тому, оцей був радянський закон, або колоніальний - (19)89-го року. Потім був закон Ківалова-Колесніченка. Це абсолютно колоніальний закон! І нарешті той, який ухвалили, я його назвала ліберально-гібридним. Це ліберально-гібридний закон. Навіть в одній зі своїх монографій, здається, от в оцій, так, тут є сторінок десь 200, де я це все аналізую постатейно. Тобто це не є національний закон. Національний закон є у Франції - закон Тубона, здається. Там 23 пункти, ви розумієте, всього-навсього 23 пункти, а в нас 54, здається, статті на понад 100 сторінках!

Що ви там тлумачите? Ну, от що ви там трете в 54 сторінках, коли досить сказати одне речення: "В Україні українська мова державна абсолютно во всіх сферах". А виявляється, що статті закону, мовного закону пишуться так, що перша частина речення стверджує, а друга частина речення заперечує те, що стверджує перша. Тобто основний принцип шизофренічності українського мислення, вміщений у слово з трьох букв (мала на увазі “слів” - А.): “так”, “кома”, “але”.

Я коли приходжу на зустріч із людьми, і вони щось там до мене починають спочатку тираду позитиву, а потім оте “але”, я кажу: "Не треба, цю всю першу частину залишіть за межами нашого спілкування; кажіть відразу “але”. Не треба мені ваше “так". Кажіть “але”.

Так само з нашим законом. Тобто українська мова - державна, але виявляється, вона не державна! Виявляється, можуть функціонувати всякі інші мови. Згадайте 10-ту статтю Конституції України. Перше речення: “Українська мова - державна”. Чотири абзаци, здається, чи п'ять. А в наступних абзацах у нас ми захищаємо русскій язик!

І скажіть, будь ласка, у нас знайдеться сьогодні у Верховній Раді при тій монобільшості 300 +1, щоб змінити 10-ту статтю Конституції України? Ви що, вони покійників по піднімуть з пекла і того категорично не допустять, тому що це фундаментальна стаття, це “нє какая разніца”! Тобто вони розуміють, що це абсолютна цінність. І пан Костицький (колишній народний депутат України Василь Костицький - А), який є одним із автором цієї статті у нашій Конституції, казав, що коли її голосували в (19)96-му році, то найбільша боротьба з боку комуністів була саме за цю статтю! Вони не проголосують Конституції в цілому, якщо не буде ось цей пункт в 10-ї статті, який обмежить перше речення. Тобто українська мова державна, кома, але вона не зовсім державна. О так само з пєснямі Данилка.

Так не можна жити! Так не можна будувати державу! Так буде весь час лазівка для того, щоб зайшов Путін і захищав чужих!

Розумієте? Так не поводять себе ні чехи, так не поводять поляки! Тепер замість московської мови, вже на законодавчому рівні, повністю завели англійську мову.

Все, державному статусу української мови капець! Про це вже навіть нема, нема що говорити. Її вже немає. Це примара - державний статус української мови, тому що у ділову сферу і в сферу освіти, абсолютно на на всіх парах і вітрах, заведено англійську мову! Це також спосіб збити високий лет української мови і її колосальне відродження в часи великої і кривавої війни! Чим її збити? Московською мовою ти вже її не зіб'єш.

Данилко там якісь дві пісні заспівав - і йому зробили зауваження. Може, вже й не буде співати, слава Богу. Так, ми вже не чуємо московської музики. Ми чуємо московську мову. Так, ми чуємо московську мову! Це катастрофа.

От сьогодні йшла Львовом. Так, пішки. Ми чуємо у Львові московську мову, але ми не чуємо ніде з FМ. Яке це щастя, що українські співаки мають можливість повністю розкрити, розкрилитися, скажемо так, метафорично.

Тому в межах дійсно цього закону, який є ліберально-гібридним, ми не можемо це забрати і заперечити. Тому в тому сенсі (Василь) Кремінь апелює до морально-етичних речей. Але це смішно - апелювати до того, носієм чого не є конкретно ця людина. Розумієте? Тому що кожен пропонує лише те, що він в собі носить. Ну, які морально-етичні цінності носить в собі цей актор? Вибачте, я тут навіть не хочу цього коментувати. Він живе в якійсь своїй окремій парадигмі… Я, чесно кажучи, можливо, за все своє життя якийсь один його номер подивилася і взялася за голову і сказала: "Мама, рятуйте, де тут свіже повітря". Так.

- Пані Ірино, таке ще питання. От спілкувався, робив інтерв'ю з письменницею Ларисою Ніцой, і вона таку висловила думку цікаву, як на мене, про російськомовних бійців. Вона каже, що після перемоги є от такий ризик, що прийдуть зросійщені бійці з фронту і будуть розмовляти російською, а у суспільства не буде морального права їх критикувати, робити їм зауваження, тому що ці люди воювали, вони проливали кров за державу. І ці зросійщені бійці об'єднаються з цивільними зросійщеними, і буде така от криза. Письменниця пророкує таку кризу чергову для нашої мови. Ви погоджуєтеся з такою думкою?

- От дивіться, я якраз належу до тих людей; я та, яка вважає, що має моральне право критикувати їх. Чим це все для мене закінчилося? Ви знаєте, тобто півроку моєї колосальної боротьби за моє право змушувати всіх виконувати закон. Мене більше нічого не цікавить. Є закон, виконуйте його. А якщо ви напиваєтеся там, а якщо ви колетеся, а якщо ви ще щось робите - то вам це дозволено, тому що ви воюєте? Ну, це ж абсурдні речі!

Воїни - це зріз українського суспільства. Українське суспільство різне.

Чим ми можемо бути об'єднані? Якщо ми хочемо бути цивілізованою державою, ми можемо бути об'єднані тільки одним - виконанням закону! Ну, це так, як світлофор, червоне світло. Ти поспішаєш, в тебе дуже важлива робота - і ти біжиш на червоне світло. Поряд стоїть маленька дитинка з мамою, наприклад. Мама каже: "Не можна йти на червоне світло". І дитинка каже: "Подивися, а той пан побіг на червоне світло". Як мама має пояснити це дитині? Дитина скаже: "Я також побіжу на червоне світло, бо мені треба". Так не можна себе поводити. Це або інфантилізм, або пофігізм, або, я не знаю - або це якась ворожість.

Тому в цьому контексті я завжди буду мати моральне право говорити і апелювати до Закону, тому що я політик також. І я прийшла в парламент для того в 2012 році, щоб скасувати один закон - закон Ківалова-Колесніченка. Закон, який написаний в Москві і поданий через двох агентів: Колесніченка і Ківалова. Де зараз Колесніченко? Ну, десь там, напевно, підпрацьовує Пуйлу в Криму. Де зараз Ківалов? Ну, в Ківалова, просто так в його замок влетіла ракета. І ось ця людина, яка занесла в Україну путінський мовний закон, очолює найосновніший навчальний заклад, де навчають - чого? Права! А що таке право? Право - це правда. Ця людина є носієм правди в Україні. Ви розумієте рівень божевілля?!

Тут не треба прогнозувати те, що каже Лариса. “Що буде, як в пса не буде буди?”. Тут все у нас на очах розвивається: Ківалова далі шанують, до Ківалова їдуть захищати дисертації. Наприклад, пан Залужний в час війни. От коли він її написав? От мені цікаво, бо як писати дисертацію - це виключити себе взагалі з життя. Я свою докторську дисертацію писала вісім років, кандидатську писала п'ять. І то мені здається, що можна би було більше, глибше. Ну, це ж це ж надзвичайно важлива робота! Це ж треба заглиблюватися в це все!..

Тобто, у нас криза не лише в майбутньому, про що каже Лариса, до речі, моя подруга. У нас криза на очах розгортається! Але Лариса не має рації в тому, що суспільство не матиме морального права. Ось я маю моральне право і я буду вказувати і буду казати: "Sorry, I don't understand". Я не розумію вас, якщо ви в формі Збройних сил України - це, ну, найвища честь. Як людина у формі Збройних сил України може говорити мовою ворога? Це шкодить вашому життю! Це загроза для вашого життя, тому що я вас можу сприйняти як диверсанта, як перебранця. Ну, ми ж пам'ятаємо, як дикі московити перевдягалися в стрій Української повстанської армії і начебто від ОУН і УПА винищували цілі села в Галичині і на Волині. А потім люди недалекі, примітивні і убогі казали: "Які погані бандерівці!" Вони навчилися української мови і з допомогою ось цього вони винищували українців. Тому це небезпечна річ. І власне через те, що ми маємо на це реагувати, ми маємо попередити оцей небезпечний сценарій, про який говорить Лариса.

Крім того, це треба задля них самих, тому що мова - це кордон. Мова рятує їхнє життя. Коли ти ранений, ти стікаєш кров'ю, над тобою стоїть людина і говорить російською мовою. Як?! Хто це?! Як ти маєш впізнати, де свій, а де чужий?!

Тому взагалі ця тема абсолютно надумана і вона використана з єдиною метою: далі зупинити розвиток української мови. І замість того, щоб воювати з реальними ворогами в Україні, як оцей Свістунов у місті Львові, чи як отой, що навів ракети на Яворівський полігон… Я вже не кажу про таких самих зрадників на інших теренах, бо я у Львові… То треба до цієї теми звертатися розумно, а не маніпулювати всім і звинувачувати Форіон там в чомусь.

Виконуйте закони і все буде добре!

Ну, є ще такі смішні, які кажуть, що їм там зараз важко говорити… Це що, важко в публічній сфері сказати кілька слів? Що, українська мова належить до якоїсь романської групи мов чи германської групи мов, як, до прикладу, тепер англійська? Тобто англійську ж не так легко і просто вивчити, якщо ти не живеш в середовищі комунікації, тобто це зовсім інша мовна система… Тому це питання надумане.

І ще один приклад. Дитину свою, внуцю Евоньку я взяла сюди до хати, до себе. Це багатоповерхівка, так. І в мене тут весь час увімкнений телевізор, щоб я чула, що відбувається, новини. А в них - ні: там, де мої діти мешкають, там не дозволено дивитися телевізор, хіба мультфільми. Так і раптом дитина моя бачить воїна з в формі

нашій з синьо-жовтим прапором. В нього беруть інтерв'ю і він говорить російською мовою. Дитина прибігає на кухню в паніці і каже: "Бабуся, бабуся, це москаль! Бабуся, москаль з синьо-жовтим прапором!!". Що я маю пояснювати дитині? Що це людина, яка живе в Україні 32 роки, не говорить українською мовою? “Це неповага до цієї мови, до тої мови, Евонька, якою ти говориш”?. Що я відповіла? Я кажу: "Евонька, ти розумієш, він, напевно, погано вчився в школі, тому ти маєш добре вчитися в школі. Ти маєш вивчити добре в школі і англійську мову, і польську мову треба вчити, і чеську. Ті мови для тебе будуть інструментом порозуміння зі світом, а твоя мова для тебе буде домом. Розумієш? Бо складається таке враження, що в нього дому нема. Бачиш, він говорить мовою іншого дому.”

Вона послухала, так пішла.

Не треба, щоб так було!

- Пані Ірино, дозвольте ще питання, будь ласка. От теж передивлявся одне з ваших відео, з ваших інтерв'ю. Казали: “не хочете говорити українською, сів на танк, виїхав геть до Московії”. А от скажіть, а як все ж таки бути з тими людьми, які і українською не хочуть спілкуватися, і з України виїжджати не хочуть?

- Дуже простий приклад: перестати їх розуміти. “Не розумію!”

Він говорить до тебе російською, усміхайся йому і каже: "Не розумію”, можна англійською сказати: "Sorry, I don't understand you". Ну, все дуже просто. Це не є ніяка проблема. Те саме я говорила 20 років: не знаєш, не розумієш, не шануєш - стрілка в бік Росії. А, ти не хочеш виїздити до Росії, так? А я не хочу тебе розуміти. Все, треба проявити силу, проявити характер. Не кулаком силу, а проявити психологічну силу! Перехід на мову співрозмовника - це ознака психічної слабкості, якщо ти в себе вдома. Розумієте, якщо це не гість, який до тебе приїхав, якщо це не турист, ну, якщо це не громадянин України… Ти - громадянин України, ти не говориш державною мовою - даруй, я тебе не розумію. Все, питання розв'язане!

І крім того, я завжди наголошую на тому, що є соціальний ліфт. Не треба їх ні в чому переконувати. Нічого їм не треба доводити. Їм нічого не доведеш. Якщо їх не переконали досі ні ракети, ні вогонь, ні КАБи, їх нічого не переконало, то їх може переконати тільки соціальний ліфт. Ти не знаєш української мови - ти не вступиш у виш, ти не складеш ЗНО. Але ти маєш скласти ЗНО не лише з української мови - тести дурнуваті, де безмовні люди. Ти мусиш скласти тест з української літератури. Ти мусиш читати українську літературу! Тоді ти будеш знати мову, якщо ти будеш читати українську літературу. Чому вони (влада, міністерство освіти - А.) забрали українську літературу (радикально скоротили її вивчення як у школах, так і у вишах - А.)? Для того, щоб забрати знання з української мови, бо вже відкрито сказати, що “такого языка

нет, не было и быть не может”!

Так не можна заборонити українську мову! Не можна обмежити її відверто - так, як

робив Ківалов, Колесніченко (Я скасувала цей закон! Наголошую: я, бо я це ініціювала! Чотири роки змагалася за це, від (20)14-го до (20)18 року!) Це не можна вже

зробити. Значить, треба підступно підважити її (мову - А.), завести поняття “рускаязична” і навчити нас, рабів, толерувати рускоязичне. А я - не раба, я вільна людина! Тому я вимагаю виконувати закон!

Отже, ти маєш читати українську літературу, і тоді ти будеш говорити українською мовою.

…Я загубила думку. Вибачте, поверніть мене…

А! Соціальний ліфт, закінчу… Тобто, ми просто не розуміємо соціальний ліфт. Ти маєш скласти тест ЗНО з української мови, з української літератури і з історії. Все, ти таким

чином занурюєшся в український світ і він починає тебе змінювати. Розумієте, суть не в тому, щоб давати знання. Суть в тому, щоб знання змінили тебе і щоби ти став державником, щоби ти став українцем.

Мене часом запитують: "Хто такий українець?" Українець той, який живе системою українських цінностей - а вони де? Вони в українській літературі, вони в українській мові, вони в українській історії. Why? Тому що українська історія - це українська доля.

Це доля твоя. Ти прози проживаєш свою долю і ти моделюєш через історію долю своїх дітей.

Отже, освіта. Далі ти закінчив навчальний заклад і наступний соціальний ліфт - робота. Ти не знаєш державної мови - ти не отримуєш роботи. А тепер: ти не знаєш англійської мови - ти не отримуєш роботи. І отже, українська мова знову в ролі наймички у себе вдома!

Ви чули якісь протести на цю тему від уповноваженого з захисту української мови? Замуровано писочок, кричить одна Фаріон!

От зараз буде відео моє на YouTube каналі на цю тему. Тобто, тепер англійська мова є перепусткою в освіту і англійська мова є перепусткою до влади.

Скажіть, будь ласка, у Франції знання англійської мови є перепусткою до влади? Ні! Ні, її просто вчать всі. Це треба. Боже, це я пам'ятаю, коли я була студенткою і коли я захистила кандидатську дисертацію, я залізла з головою в англійську мову, якісь курси Єшко, ще якісь інші. Мені це все надзвичайно було цікаво. Потім, коли я вже зайшла в свою докторську дисертацію, коли ти реально стаєш науковцем - це відійшло, бо я на це не мала часу. Це надзвичайно цікаво і це дуже потрібно, але не треба це все робити замість української мови! Ну, замість української в нас тепер англійська! Замість української в нас колись була російська. Господи, замість української тут, в Галичині… Це жах! Тут завжди була польська.

Замість української в церкві була до XVIII століття болгарська. Замість української в XVI-XVII столітті вj всіх тих академіях - Острозька школа, Львівська школа, Луцька меншою мірою, Київська школа - там всюди була грецька, потім латинська, потім польська, потім церковно-слов'янська… Що ж ми за народ такий?! Ну ми ж маємо зараз

такий шанс створити з української мови світову мову, мову героїв! Розумієте? Ну це як співає цей Леньо, фантастичний співак, Іван (Іван Леньо - А.). Це титани, наші з вами герої! Ми з допомогою тої їхньої титанічної праці можемо цю мову піднести у мову світову!

Що вони роблять? Вони її збивають високоточною ракетою - англійською мовою, і зіб'ють! Тому що з англійською мовою тягатися, це так, як висококласний боксер тягається із тим, який щойно вийшов на ринг.

Чи й встоїть закривавлений весь той, що на рингу? Тому що 400 указів заборон цією мовою, тому що не можна було ні Біблії перекладати, ні офіційно-ділової... Слухайте, словник офіційно-ділової мови думала показати вам відразу під руками, треба вставати. Валеріан Підмогильний і Євген Плужник заплатили життям за те, що вони вперше в нашій історії уклали словник офіційно-ділового мовлення. Тепер офіційно-ділове мовлення у нас буде англійською мовою. Перший, до речі, хто ризикнув це робити, був пантелеймон Куліш… Ми можемо цілу купу претензії до нього висловлювати, що він то гарячий, що він там з поляками, всяке таке інше. Але ви розумієте, вони вони це усвідомлювали, що держава говорить державною мовою, а в нас тепер держава буде говорити англійською мовою! І ти не станеш державником, ти не станеш прокурором, ти не станеш головним міліціонером тепер. Ти не станеш головою адміністрації, ти не станеш заступником, якщо ти не будеш знати англійської мови! Но так є тільки в колоніях!

Отак ми з вами з московської зайшли в англійську.

І у війську англійська мова. Так! Ну тобто як солдат має порозумітися з офіцером? Офіцер може говорити англійською. Ми відтинаємо цю частину суспільства - увага! - яка завжди була в нас найздоровіша.

Що означає найздоровіша частина суспільства? Розумієте, парадокс дуже класний, що у нас суспільство завжди сильніше за владу, яку воно само обирає. Це парадокс з парадоксів. Спочатку йдуть, обирають якогось ді-джея, щоб не сказати, розумієте, що. Потім суспільство прозріває: “Що я зробив!”. І вони його зносять!

Бо москалі не можуть знести Путіна. В них головний президент на все життя - Путін. У білорусів головний президент на все життя Лукашенко. А в українців кожен термін нове обличчя!

Тобто ми тому і живемо! Ми тому такі сильні насправді. Ні одна країна не витримувала би цієї війни 10 років, як витримують українці. Ми злостися не на то, що летять ракети вночі. Ми злостимося, що ми не встигаємо зробити стільки справ, скільки запланували. Ви розумієте, я нервова не тому, що летить ракета, а тому, що я через ту ракету не можу залагодити якогось питання! Ну, це ж, ви розумієте, це тільки психологічно надпотужна нація!

Ми тут з вами критикуємо один одного, бо це наша з вами розмова українців. Ми не будемо виносити тих наших проблем назовні, так?

Але це не для того, щоб нас принизити, а для того, щоб це усвідомити і змінюватися. Тому казав геніальний сенатор в часи Богдана Хмельницького: "Українці то є бестія без голови". Що таке “без голови”? Влада дурнувата - та, яка виросла з того тіла. А тіло весь час рухається, рухається, рухається! “Бестія без голови”. І ця бестія у тому постійному русі, а рух - це життя! Не будеш рухатися - остеохондроз, сидіти за комп'ютером цілий день, це відразу хвороба.

І ця бестія на весь час нарощує голову. Нарощує голову, нарощує мозок. І так від століття до століття бореться, не перестає боротися!

От скажіть, будь ласка, в якому столітті той народ не переставав боротися? 5 000 повстань, яких можна було знищити тільки через Голодомор! Ну то це ж просто феноменальні речі!

Ми постгеноцидна нація, постголодоморна нація. І ми нація, яка 10 років витримує війну з у рази чисельнішим тим, ну, я не можу сказати, насєлєнієм, і збройно яка нас переважає! А ми стоїмо, ну, як в тій пісні: "А ми ще повоюємо, а ми ще потанцюємо…” І ми без сумніву переможемо.

Ну, тільки не хочеться, щоб ми розм'якшували себе ось тим, що “він говорить російською, його треба толерувати” - “Ні, не розумію!”

Говоріть українською, бо як кажуть литовці: "Ти їси хліб з моєї землі, говори мовою моєї землі". А це, ви розумієте, це не метафора - “говори мовою моєї землі”. Ну, це реально діалекти, і мова залежить від того, на якій території вони побутують.

От сьогодні я прийшла в пенсійний фонд, мала до них питання. Вони кажуть: "Можна вам одне питання? Ми тут сварилися. Чи то правда, що тепер по батькові Ігорьович? То таке щось дурне". Я кажу: "Дівчата, не нервуйтеся. Ви розумієте, що є південно-східні говори і південно-західні говори? Ми з вами - південно-західні говори. Ми кажемо Ігора і Ігором". А південно-східні говори Тарас Григорович - “Кобзарь”, Борис Грінченко - “Словарь” і так далі. В них “Р” м'яке. І тому нам же ж треба було погодитися - південно-західні говори з південно-східними. Ця земля велика Україна пом'якшує “Р”, а ми не пом'якшуємо. Тому норма і “горя”, і “горем”. І вирівнюємо парадигму, тому буде Ігорович. Розумієте? Тобто це залежить від землі, реально від землі. Але нам треба знайти точки дотику.

Так само і в мові. У нас державна українська мова. Все, закон; вдома говори собі, як хочеш. На каві говори собі, як хочеш. Але коли ти виходиш в публічну сферу, тебе слухає дитина. Ти в українській формі, ти говориш російською мовою, дитина знає -

це москаль. Що робить москаль? Москаль - вбивця, тому що дитина хоче тата, а тата нема. Оце мій зять прийшов на кілька днів і ліг спати. І ми чули, Дмитрик наш, йому чотири роки, що він встав. Я кажу: "Дмитрику, ходи то їсти". Він каже: "Ні, я буду лежати коло тата і дивитися, як він спить". Розумієте, до чого ми довели наших дітей? Я буду дивитися на тата, лежати коло тата, дивитися, як він спить! Ну тому не можна! Ну це взагалі, цю тему треба просто закрити раз і назавжди!

По-перше, не малювати оцього сценарію - “що буде, як у пса не буде буди” - що буде, як вони прийдуть і будуть російською мовою говорити. Ми не дозволимо цього робити! Треба так казати, треба змінювати характер, тому що це неправильно. Тому що московською мовою говорять московити, а українці говорять українською мовою!

А угорці говорять угорською мовою. Яке це щастя, що в Угорщині тепер є пан Мадяр, який є альтернативою до Орбана. Так то можна собі уявити, що той Мадяр говорить до угорців, а ми їх також і мадярами називаємо, говорить до угорців англійською мовою? Ні, ми можемо мати цілу купу претензій до Орбана, але він виступає з позиції сили своєї нації.

- Але ж вибачте, от Ви кажете: “не розуміти” - така політика повинна бути до російськомовних. Але ж очевидно: прийдуть політики, які скажуть: "Я тебе розумію, йди до мене". Ну колись вибори ж будуть. І ці політики будуть толерувати це.

- Добре. Знову, знову апелюю до закону. У нас є рішення Конституційного суду від 14 липня 2021 року, де чітко зазначено, що у нас нема російськомовного населення! Нема російськомовного! Це політичний конструкт, на яке не поширюється юридичне поле. Це політичний конструкт, який не має визначення. Я вам процитувала рішення Конституційного суду, яке не підлягає жодному спростуванню! Це колосальне напрацювання Сергія Головатого, за що я йому глибоко вдячна! Тому вони можуть говорити собі що завгодно, але я знову ж таки буду апелювати до закону.

Тобто поняття

“русскоязичноє насєлєніє” народилося в кабінетах кагебістських. Вперше його озвучив Андрій Козирєв, міністр закордонних справ (СРСР - А.), в 1989 році, коли треба було ідеологічно рятувати ті держави, що були у силовому полі Московії, тобто колишні республіки Совєтської імперії. Йшлося до розпаду Совєтського Союзу, треба було якимось чином його втримувати. Знайшли спосіб втримування - “рускоязичіє”. І, як бачите, воно працює досі.

Це абсолютно хибний шлях! Це треба припиняти. І Конституційний суд чітко визначив: нема поняття “російськомовний”, “російськомовне населення”. Нема! Це вже не моє, не моя інтерпретація, не моя думка - це рішення Конституційного суду, 14 липня 2021-й рік!

- Пані Ірино, останнє питання. Скажіть, будь ласка, підсумовуючи: все ж таки, на Вашу думку, от чому кожного разу, от вже і війна у нас велика є, але кожного разу, коли піднімається питання мови, кожного разу виникає скандал? От чому так?

- Тому що це найтонша матерія - мова. Тому що це питання не матеріального характеру, а питання духового характеру і душевного характеру. Мова - це душа народу. Пригадуєте, колись Кличко казав, що питання мови посідають в нашому суспільстві якесь там 27 місце? Ні, питання мови в українському суспільстві посідають перше місце! Чому? Тому що це є визначальна характеристика кожної нації. Це основний

атрибут нашого буття. Звідси така реакція і такі скандали, і така неймовірна агресія, коли ти ставиш на місце тих людей, які зневажають українську мову! Це перше.

Друге: українців звикли трактувати і сприймати як дуже терплячих і толерантних. Пригадуєте, як нещодавно наш видатний український письменник, пан Шкляр (Василь Шкляр - А.) сказав: "Нехай буде проклята терплячість українців, бо терплячі - це тільки воли". То нехай воли і будуть терплячими. Тобто ми повинні забирати цю нашу терплячість і вчитися тих моделей поведінки, мовної поведінки, які характерні для великих націй. Для англійців, для французів, для німців і для поляків. Тобто вони взагалі собі не уявляють, що мовне питання може виникати.

Я нарешті підсумую. Є в нас такий видатний мовознавець український Юрій Шевельов. Він не є етнічний українець - він німець, Шнайдер прізвище. І казав він таку річ, що тільки в хворому суспільстві, тільки в хворому суспільстві питання мови обговорюють всі, бо в здорових суспільствах питання мови обговорюють філологи на наукових конференціях.

Це ще ознака того, що ми є суспільство ментально нездорове.

А що таке ментальність, якщо вже цей латинський термін поєднати? Це синтез розуму, душі, тіла, емоцій і так далі. Тобто це емоційний розум, це інтелект людини, це є підсвідомість і свідомість і так далі. От от саме з тим у нас проблеми. Можливо, не стільки з самим українцем, скільки з тим.

Дуже важливо, як змінено етнічну структуру України в часи її поневолення. Тобто, коли питомих українців знищено, а на їхнє місце завезено реальних московитів. Я маю на увазі святі землі Луганщини, Донеччини, ті терени, які стали промисловими нашими центрами, куди завозили московитів і таким чином їхня кількість зростала. І далі вони вибирали до нашого парламенту своїх - українці для них не були своїми! Вони обирали винятково московитів! І ці московити в парламенті втілювали московську політику.

Але якщо би не було яничарів, ті московити нічого би не зробили. Велике зло без сили, якщо йому не допомагає мале зло. А мале зло - це оті Івани Носи, які відкрили в Батурині двері. І тому Петро I-й міг батуринців вирізати, бо інакше фортеця би не впала.

Тому питання мови настільки гостре, бо це питання душі і питання ідентичності.

- Зрозумів Вас. Дуже дякую вам, пані Ірино. Дякую, що знайшли час…

- Дивіться, з нами навіть було світло! Дякую нашим енергетикам.

Дуже приємно було з вами познайомитися.

Дай Боже нам сили, перемоги і “ні” жодного релятивізму в визначальних питаннях світоглядових. Все решта можна відносно, але любов не буває відносна.

Так само, як і ненависть.

ВСТАВИТИ ВІДЕО: https://www.youtube.com/watch?v=MOAokbBt_Vs

(Далі буде)

Аргумент

Початок дивіться тут:

Коментарі

Відео

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]